24 лютого відбудеться ювілейна 85-та церемонія нагородження премії "Оскар". Найбільше номінацій на премію має історична драма "Лінкольн" Стівена Спілберґа. У нього їх 12.
І поки чистять найпрестижнішу у світі "чеврону кінодоріжку", Gazeta.ua разом з українськими письменниками та режисерами розмірковує про кого в Україні можна було б зняти гідний "Оскара" біографічний фільм.
Володимир Тихий (режисер)
По суті у нас є певний доробок фільмів про великих українців, знятий ще за радянських часів. Здебільшого це брутальні агітки, які не мають нічого спільного з персонажами цих історій.
У нас можна знімати про будь-яку історичну особистість. Але особисто я не брався б за біографічне кіно. Враховуючи ті технології, які є у нас в асортименті - у нас неможливо зняти фільм рівня Голівуду. Фільм виглядатиме трешем. Для цього по-іншому має існувати кінопроцес. Не у форматі виробництва для російських каналів, а все ж таки, це має бути індустріальне кіно.
Але повертаючись до голівудської тематики... Олесь Санін нещодавно завершив зйомки історичного кіно про кобзарів. Він хоче щоб фільм пролунав за кордоном, бо там головний герой американського походження і в нього також грає "іноземний" хлопчик. Знову ж таки події відбуваються в 1937-39-х роках, коли в Україні почалася колективізація, коли розстріляли кобзарів. Тобто усі ці події демонструють певну історичну світову панораму, а не тільки українську.
Цікаво було б зняти фільм про Довженка. У ньому стільки протиріч. Це людина, яка стояла на початку зародження кінематографу як мистецтва.
Ірен Розобудько (письменниця)
Скажімо про Марко Вовчок. Ми знаємо її за книжками, а насправді це була фатальна жінка. Її особисте життя було надзвичайно насичене. Мала купу романів. Це справжня українська Жорж Санд. Або ж її можна порівняти з Чорною вдовою. Три її чоловіки померли і були молодші за неї. Останній чоловік був товаришем її сина-студента. У неї також був закоханий Жюль Верн, Іван Тургенєв. Це фантасмагорична особистість.
Вікторія Трофіменко (режисер)
Наприклад, про Івана Сірка. Козака-характерника. Це була б аутентична українська історія. А жанр і стилістика фільму залежала б уже від режисера.
Андрій Курков (письменник)
Для мене найцікавіша особистість, про яку б можна було зняти біографічне кіно - це Григорій Сковрода. Бачу як багатосерійний фільм, через який можна показати всю Україну. Взявся б за сценарій, якби це була гарантована робота і гарантія, що фільм відбудеться. Уже писав сценарії для фільмів, які не знімалися.
Отже, це може бути серіал про подорожі, філософію Сковороди і таким чином про всю Україну. У якомусь сенсі про духовний пофігізм, але у Сковороди він у позитивному сенсі. Бо якщо брати пофігізм людей, які не мають такого світобачення як у Сковороди, то це тільки прив'язанність до своєї території та дорога до відмови від власної держави.
Любомир Левицький (режисер)
У нас є багато таких постатей, про яких можна знімати фільми. Приміром, є такий герой - авіаконструктор Ігор Сікорський. Він вигадав гелікоптер. І перший гелікоптер в світі був запущений на Подолі, а про це ніхто незнає. А сьогодні на його вертольотах літає президент США.
Якби знімав біографічне кіно - це була б історія простої людини. Наприклад, про звичайного батька, який зробив багато серйозних речей заради того щоб побачити свого сина. Прості речі якраз те, чого людям зараз не вистачає. Ми звикли ускладнювати життя.
Віталій Капранов (письменник, видавець)
В Україні дуже багато людей з біографією. Починаючи з Лютого-Лютенка... він був і отаманом, і підприємцем. Він робив дива, закуповуючи під час війни ешелони для евакуації українців. Знаєте, люди, які в таких ситуаціях знаходять гроші, а ще кидають їх на порятунок своїх співвітчизників - це незвичайно... Про нього бойовик би гарний був.
Шухевич Роман. Можна розказувати історію починаючи з його підприємницької діяльності в рекламній агенції та закінчуючи підпільною армією, яка вела війну проти мільйонокаратерів майже 10 років. І водночас він примудрявся в цей час відпочивати в Одесі, в санаторії, з фальшивими документами за тою фотографією, що була в розшуку. Це вже не просто біографія. Тут мало хто повірить, що насправді такі люди були.
Дмитро Сухолиткий-Собчук (режисер)
Про Василя Стуса. Це б могла бути психологічна драма. Його внутрішній портрет. Творчість не чіпав би, бо вона доступна на сторінках його книжок. Зосередитися треба на його вчинках.
Андрій Кокотюха (письменник)
Усе залежить від аудиторії, на яку орієнтований фільм. Щоб було цікаво Європі, то треба вибирати біографії мультикультурного значення. І не завжди ці люди будуть українцями.
Скажімо, таким персонажем міг би бути Пінзель. Містична постать, в Україні створив усі свої основні роботи. І саме зараз на часі - у Луврі зараз діє його виставка. Таким міг би бути Ізраіль Бешта, який заснував хасидизм. А він у свою чергу виник на території України. Хоч і єврейська тематика буде сприйнята неоднозначно. На той час, коли творився хасидизм Бешт мав тісні стосунки з українцями, в тому числі з Олексою Довбушем.
Якщо говорити про фільми орієнтовані на схід України, то цікавим був би фільм про розвідника Євгена Березняка. Він у свій час став прототипом для фільму про майора Віхоря. Якщо говорити про внутрішньоукраїнські потреби, то треба робити біографічне кіно не лише про діячів культури, а й про діячів опору радянській владі. Наприклад, про Бандеру зняти нормальний серіала без закидонів. Хоча без ідеології не обійтись, але зробити до певної міри просвітницьку картину.
Можливо зняти фільм про дисидента Василя Стуса. Але хто б це кіно не робив, то все звернеться на пафос. Як і про Шевченка. От про Шевченка та Лесю Українку я б утримався робити фільми на найближчі років двадцять. Тому що адекватно викласти персонажів, які зображені на грошових купюрах буде важко.
Руслан Батицький (режисер)
Що до історичної постаті, то мені завжди були цікавими дві людини - Миколи Хвильовий та Василь Стус. Мрію колись зняти фільм хоча б про одного з них.
Галина Вдовиченко (письменниця)
Про Пінзеля. Феноменальна особистість і суцільна таємниця. Залишив стільки скульптур і практично нічого зі своєї біографії. Про українського художника-примітивіста Никифора Дровняка. Жив на Лемківщині (зараз територія сучасної Польщі). Він входить в 10-ку найкращих художників примітивістів світу. От поляки молодці, вважають його за свого. Книжки пишуть про нього, фільми знімають.
Про Соломію Крушельницьку чудовий фільм би вийшов. Окрім того, що в неї був надзвичайний голос і її цінували в усій Європі, там є щасливе і нещасне кохання. Запам'ятала таку річ, коли писала матеріал про неї, що перед виставами Соломія ні з ким не розмовляла, але з'їдала великий шмат м'яса. У неї справді було кінематографічне життя.
3 
4880
Коментарі
8