Ганна Гриніва – молода німецька джазова співачка родом з України. В Німеччині дівчина живе з 13 років. Там отримала дві освіти – музиканта і політолога. Співає авторські пісні, які створює на основі народних українських пісень і українського мелосу.
У серпні світ побачив дебютний альбом гурту GANNA – "Dykyi Lys", що містить 9 композицій авторства Ганни Гринівої. На них авторку надихнув український автентичний мелос, який вона збирала у своїх фольклорних експедиціях Україною. Над альбомом гурт GANNA працював протягом двох років у Берліні та під час турів Європою. Про це вона розповіла в інтерв'ю Gazeta.ua.
Чому ви назвали альбом саме так - "Дикий лис"?
Спочатку так називався наш гурт, але потім я помітила, що цей напис латинкою ніхто не може прочитати і запам'ятати, тому перейменувалися в Ganna. А щоб не втратити назву, ми вирішили дати таку нашому першому дебютному альбому.
Коли я приїхала до Берліна, мала культурний шок. Була здивована, коли побачила, що в місті є чимало диких тварин – особливо кабанів, лисів. Я упізнала в них себе, зрозуміла, що я така ж дика тваринка, яка намагається знайти свій спосіб життя в Берліні. Тому я так і прикипіла до них.
Скільки часу існує ваш гурт і як він формувався?
Вже 5 років. Він формувався повільно. Все почалося з піаніста. Ми грали джазові стандарти і він подарував мені віру в себе: "Те, що ти робиш, круто, давай робити щось своє". Підштовхнув мене. І я почала шукати басиста, барабанщика. Два роки тому ми додали ще саксофон. В цьому складі існуємо два роки. Кожен учасник доповнює колектив ідеально. В джазові музиці все дуже залежить від персонального музичного смаку кожного учасника колективу. Знати свою роботу недостатньо. Треба жити музикою і займати гармонійне місце в загальній картинці.
Розкажіть про вашу нещодавню фольклорну експедицію Україною.
Почалася експедиція з Бесарабії. Часто нам радили ту чи ту бабусю - мовляв, гарно співають. Приходимо, а вони відмовляються, бо їм це не треба. Я їх розумію: якщо мене ні з того, ні з сього попросять заспівати, я теж відмовлюся.
Потім я вийшла на контакт з фольклористами, які вже досліджували регіон. Вони дали контакти людей, з якими можна було поспілкуватися. Це була дослідницька експедиція. Можливо, я нічого і не відкрила у плані матеріалу, але я знайшла людей. Це для мене важливіше, ніж просто записати мелодію. Здається, я знаходжуся між світами: між європейською і українською культурою. Тому так важливо було доторкнутися до носіїв фольклору, зрозуміти, до це за люди, як бачать життя, що вони пов'язують зі співом цих пісень, чому це роблять, що це їм дає, як вони співають.
Стараннями радянської влади традиційна давня пісня по селах потроху забулася – її підмінили клубною манерою співу
Народні пісні були баченням світу ще до релігії. Вони заряджені сильною енергетикою, тому так сильно впливають на людей. Це не просто музика для розваги, це музика для життя. Стараннями радянської влади традиційна давня пісня по селах потроху забулася – її підмінили клубною манерою співу.
Створюючи пісні для свого альбому "Дикий лис", ви навіть змінювали народні сюжети?
Я виросла на класичній музиці - Рахманінов, Чайковський, Бах. Тому маю дуже розвинуте відчуття гармонії. Завжди прагну цікавих гармонійних барвистих переходів, і це у всіх моїх композиціях присутнє. В альбомі багато авторських пісень з моїми словами і мелодією. Наприклад, "Вітер". На цю пісню мене надихнула давня народна пісня про козака, який їде в далеку дорогу, лишаючи дівчину саму. Я подумала, чому там тільки про козака? А про почуття дівчини? Невже вона не спроможна ні до чого? Вона теж може вирушити в далеку дорогу за покликом серця. У народних же піснях вирушає кудись козак, а дівчина лишається його чекати. Я вирішила перелити в пісню своє теперішнє баченя культури і суспільства. Хоча фольклористи мою переробку критикують.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Німецький гурт презентував казковий кліп, відзнятий в Україні
Як сприймається український мелос за кордоном?
Дуже добре, особливо в джазових колах. Звичайно, така аудиторія не є масовою ні в Україні, ні в Німеччині. Є міста, де часто проводять джазові фестивалі, але все одно це не є масовою культурою.
У джазових композиціх дуже важливу річ грає саме музика, оранжування чи композиція. Поєднання джазової традиції з якоюсь іншою мовою - дуже давня традиція. Джазова музика відрізняється від попсової тим, що вона продумана, більше спрямована на емоції, а не на розум. Люди, можливо, не розуміють слів, але відчувають емоції, коли слухають музику. Намагаюся завжди розповідати слухачам історії, про які співаю, чи моменти, в яких я записала ці пісні. Намагаюся створити приємний простір для тих, хто приходить мене послухати.
Помітила, що щиріше звучу, коли співаю українською. Тому вирішила, що співатиму українською навіть для іноземців. Неважливо, чи зрозуміють вони тексти. Важливіше, коли відчувають, що це щиро й автентично.
Кінорежисер, письменник, композитор, засновник кінокомпанії OFF Laboratory Олександр Фразе-Фразенко ділиться своїми враженнями по творчість Ганни Гринівої:
"Деякий час тому мені запропонували послухати пісню Ганни. Я раніше не чув про таку співачку. Я почав слухати. Її м'який голос вплітався в гострокуті ритми модерного джазу, але ці гострі кути його не проколювали, навпаки, він розмотувався, ніби клубок, проникаючи в пустоти рояля, контрабаса й перкусії, зшиваючи все докупи. І дещо в ньому було таке, справжнє. Я не відчув невротизму в емоціях, які він транслював.
Дуже часто українська музика відштовхує мене своїм невротизмом і трудно розпізнаваною нелюбов'ю виконавця чи виконавиці до самих себе. Тут такого не було. Була гармонія з самою собою, а відтак – і з музикою. Це те відчуття, яке я останньо відшукав та виплекав і в собі. Також я зауважив, що все щільно і гарно записано й зведено, на противагу подібним українським етно-джазовим записам, які доводилося слухати раніше.
Голос мав акцент латинської абетки в собі, виявилося, що Ганна живе в Берліні. З цим теж відчув близькість, бо життя в Америці мене спонукало не віддалятися, а навпаки вдумливіше заглиблюватися в традиції свого народу, розширювати свої знання про це, знаходити універсальні мотиви та – сенс. З відстані видно всю картину, а почуття – виразнішають. Отакими були перші думки від знайомства з її творами.
Минули кілька місяців і ми почали роботу над кліпом. Я знав, що справа в ньому йтиме про любов, це вже точно, при чому про любов велику, таку, яка поєднує з абсолютом, яка поза часом, не корисливу, не людську, а справжню. Інша справа була в тому, що кліп точно мусив переосмислити якусь канонічну українську історію. Кривенька качечка, точно, це воно. Якщо любиш – відпусти. Але не просто відпусти, а зрозумій суть ближнього свого, не позбавляй нікого свободи, особливо тих, кого любиш, не перешкоджай їм бути справжніми, шукати цю справжність. Адже все є в нас самих, треба це відшукувати. Конче треба. І підказки до цих шляхів, якщо ви їх шукаєте, зокрема, можете знайти в музиці Ганни".
5 
4880
Коментарі