Головну нагороду Каннського фестивалю отримала стрічка "Життя Адель" - відверта та радикальна не лише в зображенні сексу, а й кіномистецтва загалом. Учора, 26 травня, роздали усі нагороди одного з найголовніших світових кінофорумів.
Що ж, на відкритті Канського фестивалю гостей розважали танцями у стилі 1920-років, адже фільмом вечору був "Великий Гетсбі" за однойменним роман Фіцджеральда. Цього ж дня і в Україні стартував прокат кольорової, еклектичної та об'ємної (завдяки 3D) картини, головні ролі в якій виконали Леонардо ді Капріо та Кері Малліган. Це лише перша прем'єра, яка прийшла на українські екрани з лазурного берегу. Традиційно, більшість із стрічок, що брали участь у основному конкурсі невдовзі покажуть і в кінотеатрах.
У цьому році в офіційній програмі брали участь 52 картини майже з трьох десятків країн. Прем'єри яких найскандальніших та найпомітніших стрічок чекати в нашому прокаті читайте в огляді Gazeta.ua.
Життя Адель (Синій – найтепліший колір, La vie d'Adele - Chapitre 1&2)
Фільм французького режисера туніського походження Абделатіфа Кешиша отримав не лише приз Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI), а й головну нагороду Канн. У картині (екранізації коміксу) багато тривалих, дуже відвертих натуралістичних сексуальних сцен і режисер уже переживає чи не буде в ряді країн цензурних правок фільму.
Загалом це історія кохання 17-річної Адель та Емми. І режисер протягом трьох годин прискіпливо вибудовує інтимне життя двох дівчат. "Я не хотів донести щось супротивникам гомосексуалізму. Я не намагався визначити його природу і розставити якісь точки... Це просто любовна історія з усією красою стосунків " – так відгукується режисер про свою стрічку.
Всередині Льюіна Девіса (Inside Llewyn Davis)
Фільм братів Коенів про музику нью-йоркської фолк-сцени початку 60-х отримав гран-прі фестивалю. Головного героя – талановитого невротика з прискіпливим характером – Льюіна Девіса – зіграв Оскар Айзек. Він – співак-початківець і хоче пробитися на велику сцену. Він бігає Нью-Йорком з гітарою в одній руці та котом – у іншій.
Стрічка заснована на мемуарах фолк-музиканта Дейва Ван Ронко і справді повна музики – каверів та фолк-композиції минулого століття.
За канделябрами (Behind the Candelabra)
Лібераче приховував від мільйонів шанувальників свою сексуальну орієнтацію, розповідаючи в мемуарах про спокушених ним жінок. Правду опублікував після його смерті коханець піаніста. Він 17-річним хлопцем (Мет Деймон) приїхав на концерт Лібераче у Лас-Вегасі, потім потрапив до нього в гримерку, а потім опинився і у ліжку Лібераче, якого на екрані втілив Майкл Дуглас. Піаніст дарував коханому будинки та машини, зробив йому пластичну операцію і ледь не всиновив…
Це недорогий фільм і режисер наголошує, що саме через це великі студії відмовлялися його знімати – а не буцімто через гомосексуальну тему. Мет Деймон запропонував для цього фільму зробити собі на сідницях засмагу зі слідами вузьких трусів. І коли актор у кадрі зняв одяг – режисер побачив цей слід і незворушно сказав: "Тепер я знаю, куди поставити камеру".
Тільки бог пробачить (Only God Forgives)
Це фільм про людину, яка хотіла помірятися силами з Богом. Проте є вищий суд, якого ніхто не здатний уникнути. У фільмі дуже мало діалогів, а з музики - поєднання поп-мелодій з Ріхардом Вагнером.
Головний герой фільму Джуліан (Райан Гослінг) живе в Бангкоку і керує клубом тайського боксу. Брата Джуліана - Біллі - вбивають за звірячу розправу над повією. Забрати тіло старшого сина в Бангкок приїжджає мати братів (Крістін Скотт Томас), яка жадає помсти і вимагає, щоб Джуліан знайшов і покарав вбивцю. Режисер знімав всі сцени тільки вночі і значна їхня частина забарвлена в червоно-криваві кольори.
Це жорстока картина і коли у Віндінга Рефна запитали, чи треба було показувати стільки насильства — він у відповідь: "Опа, це прямо як ніби моя мама каже! Мистецтво - це насильство, це проникнення в самі глибинні точки підсвідомості. Наші тіла створені для насильства, для виживання. З часом ми забули про це, але мистецтво - це як вправа для м'язів, які ніяк не працюють".
Всього 17 (Young & Beautiful)
Картина Франсуа Озона розповідає про один рік з життя юної Ізабель та її експерименти з сексом. Дія картини охоплює чотири пори року, кожна з яких має несподіваний фінал.
"У кінематографі тема дорослішання часто ідеалізується. Для мене це був болючий період мого становлення, так що я особливо не ностальгую по ньому. У цей час наше тіло відчуває сильний приплив почуттів, ми намагаємося знайти ліміт нашої фізіології... Тема проституції найбільш сильно відбиває цей шлях, ілюструє питання ідентифікації особистості та періоду підвищеної сексуальності" - підкреслив Франусуа Озон, пояснюючи чому героїня зважується на подібні експерименти зі своїм тілом.
Першу частину дня вона вчиться у Сорбонні, а в другій - перевдягається і йде до клієнта в готель. Подвійне життя Ізабель чуттєво та відверто втілила на екрані Марина Вакт. В Каннах її назвали одним із цьогорічних відкриттів.
Венера в хутрі (La Venus a la Fourrure)
"Текст був настільки смішний, що я, читаючи його сам у кімнаті, голосно сміявся, що трапляється досить рідко" - розповідає Поланскі про "Венеру в хутрі" за відомою п'єсою драматурга Девіда Айвза, який у свою чергу надихався твором Захер-Мазоха.
У фільмі Поланскі всього два актори. І це радше нагадує спектакль на екрані – адже за сюжетом режисер Тома Новачеке (Матьє Альмарік) безуспішно шукає актрису для нової постановки твору Захера-Мазоха і раптом на порозі його театру в Парижі з'являється у шкіряному костюмі і панчохах розкута й зухвала Ванда (Емануель Сеньє, дружина Поланскі).
Виживуть тільки коханці (Only Lovers Left Alive)
Це не просто історія двох вампірів, яким уже по 1000 років і яких звуть Адам та Єва, скоріше це історія про двох люблячих людей. Тому вампіри у Джармуша не з потворними іклами, а доволі богемні та інтелігентні. У фільмі їх грають Том Хіддлстон і Тільда ??Суїнтон. Вони домовилися не вбивати людей заради прожитку і п'ють виключно вкрадену з лікарень донорську кров. Правда, молодша сестра Єви не готова відмовитися від убивств, чим сильно псує життя героям.
Знову ж таки вампіри – це скоріше метафора, а не данина моді на "вампірські саги". Це фільм про не таких які всі істот – що і як вони бачать навколо себе.
Елітне суспільство (The Bling Ring)
Цією картиною незалежного американського режисера Софії Копполи відкрилася інша програма фестивалю – "Особливий погляд". Режисерка охарактеризувала її як щось середнє між реаліті-шоу, документальним фільмом і звичним кіно про підлітків.
"Світ знаменитостей і телевізійна реальність - ось що показано в цьому фільм. Ця історія не могла статися більше ніде. Ці діти жили зовсім поруч із зірками" - розповіла Коппола про події фільму, який був знятий по реальній каліфорнійській історії. Головні герої - група молодих людей, які грабують будинки голлівудських знаменитостей, у тому числі таких, як Ліндсі Лохан, Меган Фокс, Орландо Блум і Періс Хілтон.
Найвідомішою з юних актрис стала, звичайно, Емма Уотсон. У фільмі вона зіграла одну з юних грабіжниць, яка мріяла стати знаменитістю, увійти до "елітне суспільство".
Небраска (Nebraska)
Головний герой - 74-річний Вуді Грант (актор Брюс Дерн отримав приз за "Кращу чоловічу роль" на фестивалі) — старий відлюдник. Раптово він дізнається, що виграв джекпот у лотереї. Разом зі своїм дорослим сином вони вирушають до іншого штату за великим призом і по дорозі з'ясовують стосунки.
Однією з особливостей фільму про стосунки батьків і дітей є те, що Олександр Пейн зробив його чорно-білим. "Це одночасно смішна і сумна історія, як зазвичай буває в житті. Сценарист писав її за реальними подіями, які сам пережив. Це фільм епохи депресії, ось чому я зняв його чорно-білим" - пояснив режисер стрічки.
Дотик гріха (Tian zhu ding)
Фільм Цзя Чжанке отримав приз за кращий сценарій, у центрі сюжету якого чотири персонажа і чотири провінції, що відображають сучасний Китай. Це підліток, обурений корупцією; чоловік, змушений переїхати в інший район в пошуку роботи; працівниця сауни, яку домагається клієнт; робітник, якому доводиться погоджуватися на все гірші умови праці. Вони не знайомі, але всі четверо перебувають на межі і готові зробити непоправне. Режисер розкриває як поступово в них зароджується насильство.
Як зізнався Чжанке на створення фільму його надихнули китайські історичні романи та стрічки про бойові мистецтва (wuxia pan), однією з тем яких є боротьба особистості з пригніченням.
Велика краса (La grande bellezza)
У центрі сюжету - 65-річний журналіст, серцеїд і франт Джеп Гамбарделла (Тоні Сервілло). Він відвідує шикарні обіди, влаштовує розкішні вечірки на терасі своєї квартири з видом на Колізей, спостерігаючи за гостями, марнотратниками життя.
За словами режисера Паоло Соррентіно у фільмі він підкреслює відчуття глибокої розчарованості, пересиченості і відрази, випробуване ним на римських вечірках... Але в той же час наголошує, що це фільм про суперечливий Рим, у якому поєднується грішне з праведним.
3 
4880
Коментарі
1