У суботу та неділю на фестивалі "ГогольFest" столичний театр "ДАХ" презентував виставу "Школа нетеатрального мистецтва". Режисер — Владислав Троїцький. Виставу показували двома частинами із перервою 7 годин між ними.
Сценою для дійства слугував цех заводу металоконструкції на Видубичах. Актори по ньому марширували, котили великі шини від коліс вантажівок, тягали залізні бочки та чорні ванни на коліщатках. Із лівого боку під стіною сиділи учасники гурту "ДахаБраха". Разом із акторами вони створювали музичний супровід вистави.
ДАХівці поводилися експресивно, бігали, надривно проговорювали чи кричали монологи. Героїня на ім'я Каріна ввірвалася на сцену зі словами: "Дайте палача". Акторка розмахувала великим фіолетовим фалоімітатором та погладжувала ним обличчя глядачів у першому ряду.
Високий чоловік у чорному костюмі та капелюсі бігаючи кричав у алюмінієвий гучномовець: "Человеку необходимо летать". У другій частині вистави він вийшов на сцену із двома каністрами. З однієї колом вилив бензин та підпалив. Потім, стоячи у середині вогняного кола, облив себе рідиною з іншої каністри.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На ГогольFestі зникло 11 картин
У виставі звучали монологи із творів Вільяма Шекспіра, Єжена Йонеско, Георга Стеллера, Антонена Арто, КЛІМА, Бориса Юхананова, Андрія Жолдака та тексти з Біблії.
Вистава апелює до становища театрального мистецтва в Україні. "Какое государство — такой и театр. Какой театр — такое и государство", - каже один із акторів.
"Таке враження, що я побував на акції Femen, - розповідає після дійства кінокритик Олександр Гусєв. - Складна і цікава постановка. Але загалом вистава — це аматорський варіант того, що 50 років тому показували у театрі на Таганці в Москві. Все розпадається на частини, між якими немає логіки. Монологи говорять люди, які просто не вміють грати".
На думку Гусєва, істини у монологах, які говорили герої, банальні. Подача ідеї не оригінальна. "Будь-які експерименти в мистецтві давним-давно показали свою роль. Людям більш-менш притомним не потрібно доводити, що авангард має право на існування. Навіщо битися лобом у двері, які давно відкриті", - додає кінокритик.
Глядачка Анна каже, що вистава сподобалася їй візуально. "Краще було би, якби це зняли на камеру. Цей простір, освітлення, пил на підлозі виграшно дивляться, - розповідає дівчина. - Реально виставу витягнуло приміщення. Кажуть, що Троїцький ставив її саме під цей цех".
3 
4880
Коментарі
9