"Ім'я Олекси Грищенка несправедливо забуте": у Львові презентували монографію про художника

6

Фото: Ольга Швед

15 вересня під час Львівського Форуму видавців у Національній галереї імені Бориса Возницького презентували монографію "Олекса Грищенко. Динамоколір" мистецтвознавиці Віти Сусак. Книгу видало столичне видавництво "Родовід". У 2010-2012 рр. у цьому ж видавництві вийшла її монографія "Українські митці Парижа. 1900–1939" на трьох мовах.

Олекса Грищенко (1883-1977) – живописець, художній критик, його творчість пов'язана з Україною, Росією і Францією. В 1910-і рр. він розробив власний мистецький напрямок – Динамоколір (Цветодинамос), базований на поєднанні принципів кубізму і формальної мови ікони. Коли в пореволюційній Москві відкрили Музей живописної культури (1919-1929), в ньому "динамоколір" Грищенка експонувався поруч з "примітивізмом" О. Шевченка, "експресіонізмом" Кандинського і "супрематизмом" Малевича.

Один із найбільших колекціонерів творів Грищенка, французький меценат українського походження Мішель Льєвр Маркович став одним із ініціаторів видання книги.

"Ім'я Олекси Грищенко слід підіймати на ту висоту, на яку він заслуговує. Ми вважаємо, що ім'я цього художника несправедливо забули і це треба виправити. Я познайомився із роботами Грищенко 17 років тому, під час виставки в Парижі художників-емігрантів. І відтоді – в захваті від його творчості. Окрім того, він походить із тої ж губернії на Чернігівщині, що і мої предки, а це зближує нас. Ми з дружиною в захваті від його робіт, і ми хочемо цією пристрастю поділитися із іншими", - каже на презентації Мішель Льєвр Маркович.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На усіх стендах можна знайти книги на тему російсько-української війни - як минув третій день Форуму видавців

Грищенко виставляли в галереях Персье, Анрі Бінга, Каті Гранофф, Друє та інших. Крім Фонду Барнса, що володіє однією з найкращих колекцій авангарду, його роботи зберігаються в Національному центрі мистецтва і культури імені Жоржа Помпіду та Музеї д'Орсе, нью-йоркському МОМА, музеях Мадрида і Монако, королівських музеях Копенгагена і Брюсселя.

Авторка близько 70 наукових публікацій в Україні, Польщі, Франції, Італії, Німеччині, мистецтвознавиця Віта Сусак довго працювала над монографією, аби відкрити невідомі сторінки з життя і творчості художника.

"Це книга про художника, який прожив 94 роки, пройшов крізь війни, жив і творив у різних каїнах. Його можна було б назвати щасливчиком – він прожив і бачив багато, вдало і щасливо одружився, його роботи добре продавалися ще за життя так і після смерті. Але він також знав голод і безгрошів'я, його твори викрадали. Тому він заслуговує на відновлення із забуття", - каже Віта Сусак.

Свою першу статтю про Олексу Грищенка Віта Сусак опублікувала у 1989 р. в журналі "Всесвіт". У 1997 вона захистила в Москві кандидатську дисертацію на тему: "Олекса Грищенко в мистецькому житті Москви 1910-х років".

"Львів був у житті Грищенко, щоправда, недовго – у Львові Олекса був всього 30 хвилин. Їхав проїздом і був півгодини на вокзалі. Але Львів відіграв значну роль у його творчості – його деякі роботи тут зберігалися. У 1958 р Грищенко поїхав в Америку, де йому допомогли організувати кілька персональних виставок. В Нью-Йорку разом зі Святославом Гординського він заснував фонд, в якому були збережені його архіви і 70 робіт. Цей фонд був переданий до Українського інституту в Нью-Йорку, а в 2005-му, згідно з волею Грищенко - до Києва. В даний момент фонд знаходиться в Національному художньому музеї", - розповідає про свої дослідження Віта Сусак.

Окрім того, у книзі вона шукає відповіді на питання з творчості Грищенка: Чому динамоколір забули? Чому сучасники оцінювали динамоколір як самостійне явище в авангарді? Яке його місце серед представників Паризької школи? Яке значення цього майстра для українського мистецтва ХХ ст.? та багато інших.

×