вівторок, 14 травня 2013 15:16

"Боялася, подумають, що я українка не з України"

Завтра, 15 травня, в Каннах стартує один з найвідоміших кінофестивалів світу. У конкурс короткого метру не потрапили стрічки з України, проте за нагороду позмагається фільм польської режисерки "Олена" про українців.

14-хвилинна стрічка - випускна робота у Ґдинській кіношколі 24-річної Ельжбети Бенковської.

Акторка Оксана Терефенко зіграла у фільму головну героїню - львів'янку Олену. Вона народилася у польському місті Слупськ неподалік Балтійського моря. Її дід та баба походять з Лемківщини і навчали її української мови. Зараз 22-річна Оксана художній керівник українського театру "Навпаки" у польському Ґданську.

- Ельжбета одного разу сама загубила свій паспорт у потязі - він випав на рейки. Звідти і народилася ідея фільму. А чому режисерка вирішила знімати про українців?

- Зняла про українців, бо хотіла, щоб ця історія була міжнародна. Познайомилися з нею на другому курсі: я вчилася у вокально-акторській школі, а вона у кіношколі. Студенти Гдинської кіношколи знімають фільми, а ми граємо в них. Разом вчимося. Це моя перша роль у такій довгій стрічці.

- Що було найважче в роботі над фільмом?

- Найважчою була найпростіша справа у фільмі - зробити український, львівський акцент. Боялася, почують, що я українка не з України. Мусила також грати, що мені важко говорити польською мовою. Камеру маєш на носі і треба так заграти, щоб з глядача не робити дурня. Про свою героїню треба багато знати і шукати її риси в собі. Уявляла, що ситуація була у моєму житті. Коли грала сцену з поліціянтом, повірила, що насправді не вмію тією польською говорити. Подумала собі, що то будь-яка інша мова.

- А між собою у фільмі герої говорять українською?

- Так. Головні герої - львів'яни. Їдуть через Польщу до Швеції. То була Оленина ідея втекти.

- Чим починається стрічка?

- Власне, почали ми зі сцен, яких немає у фільмі. "Ну то як ти така мудра і вмієш мені помочі, то давай виїжджаємо! Звідки гроші?" - каже коханий героїні Дмитро (у фільмі його грав киянин Ігор Аронов). Це він запропонував зіграти епізод без камер. Після цієї сцени мали більшу свідомість того, чому ми їдемо. Олена мала трохи прихованих грошей. У Швеції їх ніхто не знає і там вони хочуть почати нове життя. Батьки її про рішення поїхати не знають. Хоч дівчина молодша від Дмитра, думаю, вона набагато мудріша.

- Фільм знімали лише в Гдині?

- Потяг, консулат, поліція, міст - знімали кілька тижнів у серпні у Ґдині. Хоча планували все зробити за кілька днів. Ми винайняли цілий вагон на одну ніч. Фільм починається зі сцен у потягу.

- Чим саме чіпляє цей фільм, адже сюжетна лінія досить проста? У потязі у героїв крадуть сумку, а під час бійки з Дмитром злодії щей викидають їхні паспорти через вікно. І герої мусять віднайти документи, доки відійде їхній паром.

- Головна трагедія фільму не у загублених паспортах. А в тому, що якщо герої не виїдуть, то вже не буде рятунку. Стрічка чіпляє тим, що тут є боротьба із собою - це найважливіше і найтяжче в житті.

Зараз ви читаєте новину «"Боялася, подумають, що я українка не з України"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

10

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі