Київський художник Сергій Якутович вважає, що українська графіка стала вторинною.

"Вона є прагматичною й ужитковою, не несе громадянського запалу. Хоча може бути зроблена красиво. У 1960-х графіка домінувала над живописом. У ній можна було відійти від офіціозу й реалізму. Тоді напрямок тримав на плечах мій батько. Коли він пішов, я зрозумів, що атланта не стало й балкон може впасти. Усвідомив – підперти його маю я, хоча б криво. Найбільше моє надбання — серія графічних робіт "Мазепіана". Закінчив її 2002 року. Потім усе царювання Ющенка проходило з "Мазепіаною". Мої малюнки вміщували на біл-борди, коли він приймав військові паради. Друзі питали: "Ти що, хочеш увести в Україні офіційний стиль?" А чому ні? Це могли би бути срібний, білий та пурпуровий кольори, ошатність і шляхетність. Усі кажуть: "Так, це прекрасно!" А потім роблять по-своєму, з варениками й горілкою", - зазначив художник.

2004-го Якутович за "Мазепіану" отримав Шевченківську премію.

"Не хотів показати козака, що відповідає виразу: "Отакі ми українці – що в кишені, те й в ширінці". Ми хочемо бути європейцями. Бажаємо приїздити до Парижа і говорити французькою. Але кричать: "Чому ми повинні говорити якоюсь мовою, якщо української ніхто не розуміє?" Пардон, якщо навчимося говорити французькою, то за рік французи заговорять українською. Бо доб'ємося поваги власною освіченістю. Мій батько казав: "Щоб стати українцем, мусиш стати стовідсотковим європейцем". Таким європейцем є Богдан Ступка", - зазначив Якутович.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Художники чергують ночами на Андріївському узвозі

Прочитати про Сергія Якутовича детальніше можна у журналі "Країна" № 1 (104) за 12 січня 2012 року.

×