У Києві в Центрі Української Культури та Мистецтва відкрилася виставка кримсько-татарської художниці Ельміри Сеіт-Аметової "Кримські барви з ароматом кави". На виставці представлено 20 робіт у техніці батік. 39-річна авторка працювала ілюстратором книжок. Потім поїхала в Індонезії вивчати мистецтво батіка. Каже, всі свої роботи виконує на білому шовку, бо вважає цю тканину найблагороднішою.
"Батік — це розпис тканини. Робиться за принципом писанки. Тканину воскую. Скільки кольорів є, стільки разів опускаю у фарбу. Перший шар — білий. Але якщо після білого зроблю жовтий, то на ньому вже ніяк синій не вийде. Останнім наноситься найтемніший колір. Індонезійський батік триколірний. Але наношу і по 12 кольорів. Індонезійці дивуються, чому так, адже можна два-три кольори накласти і заспокоїтися".
Велике панно Ельміра робить три тижні. Вартує така робота 10 тисяч гривень. Маленькі полотна розміром з півметр квадратний — півтори-дві тисячі.
Чоловік художниці Ернест Сулейманов пригадує, як одного разу в Польщі дружина мусила робити точну копію того самого полотна, бо його помилково продали аж двом покупцям.
"Один чоловік на виставці в Польщі купив роботу, а я не знав, і продав її наступному покупцеві. Тоді Ельміра кілька днів робила копію. Хоча батік повторити абсолютно неможливо. Чоловіку, який купив роботу заздалегідь, здалося, що нова виглядає краще, ніж перша. Буває, людина може дозволити собі купити туфлі за 20 тисяч доларів. Тому вона може легко віддати 10 тисяч за картину. А буває, людина грошей не має, але закохується в картину. Тоді можу знизити ціну вдвічі".
Подружжя живе у Сімферополі. Всі стіни квартири завішані картинами Ельміри. Їдять і п'ють із глиняного посуду, який виготовляє брат Ельміри Абдюль — кераміку натирає воском. Вона виходить гладенька, тонка і дзвінка від дотику.
3 
4880
Коментарі