В суботній вечір, 31 березня, на навчальній сцені КНУ театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенко-Карого відбулась вистава за п'єсою Федеріко Гарсія Лорка "Дім Бернарди Альби" у виконанні студентів університету Галаті "Нижній Дунай". Постановка режисера Анки Марії Кольтяну.
Цю п'єсу Лорка написав в останній рік свого життя. Вважається найбільш довершеною та зрілою п'єсою видатного іспанського поета і драматурга ХХ століття.
Мова, якою говорили персонажі — румунська. Без перекладу. Тому, бажано було прочитати текст, щоб зрозуміти про що йдеться.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До дня театру Попов розщедрився на дві квартири
Головна героїня — Бернарда Альба, людина, яка не вміє любити. Дія починається з поховання її чоловіка. Жінка лишається сама з п'ятьма доньками. Перетворює дім на тюрму, каже, що треба дотримуватися трауру впродовж 8 років. Не дозволяє дівчатам укладати шлюбів із односельчанами, через те, що ті належать до нижчого соціального прошарку. Вони старіють у гіркоті і самотності. Жорстока матір весь час тиранить своїх дітей.
Головна героїня — статна жінка із проникливим поглядом. Складно собі уявити когось іншого замість неї. З аристократичною поставою, плавними рухами, надмінно піднятою головою. Вона часто підвищує голос, б'є дочок: одну тягала за волосся, іншу лупцювала ланцюгом. Їй вдавалось робити такі речі і при цьому виглядати гідно. Її не хотілося ані виправдати ані засудити. Це нагадало "Брехтівський" театр, де актори дають зрозуміти, що вони всього лише грають.
Вражає помірна гра акторського ансамблю. Молоді актриси часто не знаючи як зіграти, або просто від хвилювання, починають істерику. Тут такого не було. Всі без вийнятку виражали емоції вчасно і в міру, де треба кричали, плакали, або просто сумно поглядали.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Театр на Подолі шукає тимчасове приміщення
Панувала гармонія в усьому і сценографії також. Окрім стільця на сцені більше нічого не було. Коли дівчата вкладалися спати вони лягали на підлогу і вкривалися ковдрою і було цілком зрозуміло, що то спальня. Не було нічого зайвого.
Музичним супроводом були східні пісні. Актриси танцювали, демонструючи гарну пластику, плавні рухи. Спочатку, щойно підняли завісу, лунав жіночий спів акапелло. На сцені панувала темрява.
Спектакль дивилася у компанії подруги Оксани Мацунич. Вона вражена в кінці вечора сказала: "Яка приємна вистава. Добре, що не було перекладу, він лише би завадив. Це той рідкісний випадок, коли все розумієш без слів. Мовою театру".
3 
4880
Коментарі