"Викликали на допити. Прийшла з мамою"

 

Виступ народних еротичних поетів і стенди авторів сучасного самвидаву відвідали кореспонденти "Країни" на київському книжковому ярмарку "Медвін"

Класика: Шекспір чи Шейкспіер

- Дозвольте біля вас свого Шекспіра покласти, - прямує до фарбованої білявки чоловік у сірому костюмі, з краваткою.

Жінка саме розклала на столику три примірники перекладів Роберта Бернса. Чоловік дістає із сумки ще дві книжки. На маленькій чорній обкладинці напис - "Віл'єм Шейкспіер. Сонети".

- "Шекспір" - неправильно, бо "Шейкспіер". "Шейк" - це "трусити". Напій є такий. У перекладі це прізвище можна передати як "списотрус", - пояснює 48-річний киянин Станіслав Нечаїв.

Перекладає Шекспіра для задоволення. Кар'єру починав анестезіологом у гінекологічній клініці. До 1994-го був депутатом Київради, згодом очолював Всеукраїнське лікарське товариство. Навчався в Мічиганському університеті.

Зібрав 90 російських перекладів Шекспіра. Українських маємо ледве дев'ять. І всі далекі від справжнього тексту

- Знайшов 90 російських перекладачів Шекспіра. Українських маємо ледве дев'ять. І всі далекі від справжнього тексту. Але, як кажуть: "Поет - пан. Може писати що завгодно. А перекладач - раб, він мусить перекладати згідно з оригіналом". Якщо дозволяєте собі в перекладах політ фантазії, пишіть власні вірші. Нема чого підписуватися Шекспіром. Я намагався перекладати максимально наближено до оригіналу. Обрав найпопулярніші 66-й і 130-й сонети. Вибачте, дозволю собі процитувати 66-й:

"До смерті я волаю рятівної,

Набридло вже як жебрають дивитись,

На зраду віри чистої й святої,

Й на ницих, які люблять чепуритись...".

Вірш про сьогодення, але написаний 400 років тому.

Нечаїв просить жінку продавати книжки по 10 грн. Друкував їх на ризографі. У збірці з 66-м сонетом - 23 варіанти перекладу цього тексту Станіслава Нечаєва.

- Для мене це не заробіток. Просто хочу, аби люди побачили. До видавництв не звертався, бо для цілої книжки маю мало перекладів. Коли приніс до однієї газети, щоб надрукували, мені редактор сказав: "Я почитав Павличка, так він мені більше сподобався".

На обкладинці книжки із 130-м сонетом Шекспіра фотографія жінки. Вона прикрилася трьома букетами рожевих троянд у яскравих целофанових обгортках. Видно тільки очі,  спокусливо дивиться з-під лоба. На тлі - герб України. Питаю, що за красуня на обкладинці.

- Моя дружина. Звісно, я - порядний сім'янин. 130-й - сонет про кохання, - знічено посміхається Станіслав Нечаїв.

Любовна лірика: Любов Гонтарук і Владислав Молодід

- Дівчино, маю щось саме для вас, - білява жінка у крисатому шкіряному капелюсі простягає відкриту книжку зі своїм портретом. "Любов оціниш, коли втратиш. Любов виростає на ґрунті поваги. Любов - це солодке рабство", - читаю. 64-річна письменниця Любов Гонтарук власним коштом видала 25 збірок поезії та прози. - Писати мене надихнув Олесь Гончар. 1977-го приїжджав до нас у Збараж. Підійшла до нього за автографом і кажу: "Я й не уявляла, що ви такий молодий і красивий". Він так посміхнувся, зашарівся. А за декілька тижнів приходить мені бандероль - прислав свою нову книжку. То потім і на днях народження у нього бувала, й на дачі відпочивали разом. Пишу про любов, про життя. Маю жіночу аудиторію. Видаю книжки по 500 екземплярів, половина продаються. Сьогодні вже 27  купили.

22-річний юрист Владислав Молодід читає римовані вірші на поетичному марафоні "Віршень". Послухати їх зібралося зо три десятки студентів. Каже, що викладати поезію в інтернеті - не те.

Видаю книжки по 500 екземплярів, половина продаються. Сьогодні вже 27 купили

- Книжка - делікатна. Вона не гупає, як баси в музиці, не проситься в кінотеатри з поп-корном. Зняв із полички. Погортав. Поставив. У ній немає нахабства. Не проникає у тебе без дозволу, - пояснює словами Жванецького.

Владислав має понад півсотні поезій. Збірку ще не видавав.

- Хочете вступити до Спілки письменників? - питаю.

- Це для мене неважливо. Чув, там нещодавно увели тариф - тисяча гривень за вступ. Раніше платили тільки щорічні внески. Спілка письменників цікава тим, хто не має можливості видаватися. Якщо захочу надрукувати книжку, просто собі в чомусь відмовлю або добре попрацюю три-чотири місяці.

Альтернативна історія: Володимир Осипчук

"Автор Скоровода" - ретельно виведено від руки на бейджі вусаня в чорній вишиванці. Це псевдонім 62-річного Володимира Осипчука.

- Скоровода - по-перше, це синонім до Водолія. А по-друге - це справжнє прізвище Григорія Савича. Я родився в день його смерті, тому не байдужий до нього. Є мій сайт, тримайте вузлик на пам'ять, - простягає смужку паперу з контактами "автора шести книжок і 12 пісень".

- Позитивна катастрофа. Шевченко-боговидець, розкішне дослідження, - рекламує свою книжку "Воля Перуна" відвідувачам виставки. Густі сиві вуса Володимира Семеновича нагадують Шевченкові на форзаці. На минулому "Медвіні" у листопаді брав участь у конкурсі двійників поета. - Всього 60 гривень.

Видання купує жінка у світлому плащі, просить автора підписати "Ірині Василівні".

- Ірині? По-нашому Ярині, - каже письменник.

Жінка наполягає на "Ірині".

Шевченко закодував Україну у віршах, і мені як математику випало їх розкодовувати

- Ірині Василівні - Тарас Шевченко - боговидець. Щиро автор розписується особисто, - примовляє Володимир Семенович.

- Ой, уже стільки сьогодні витратила, - говорить жінка й кладе книжку до сумки.

- Це дослідження творчості Шевченка у ведичному всеземному контексті, - продовжує автор. - Подав 12 подвигів Шевченка - шість світотворчих і шість змієборчих. Шевченко напряму говорив із Богом як посланець. Бачив його в стані осяяння. Шевченко закодував Україну у віршах, і мені як математику випало їх розкодовувати.

На столі у Володимира Семеновича три книжки - "Устань у Сварзі", "Воля Перуна" і "Гора Ора". Також диски з піснями на його слова, карта Києва й глиняна статуетка. Останню називає трипільським біноклем.

- Україна має вернути собі ведичний світогляд, який вона втратила 1240 року. Тоді Візантія змовилася з майбутньою Москвою, вони найняли Батия й знищили праведну Русь.

- У вас усі боги змішалися, - кажу.

- Не змішалися, а впорядкувалися.

Володимир Осипчук живе в Києві. За освітою - математик, працював на заводі "Арсенал". По півроку подорожує з презентаціями своїх книжок.

- Родина з великим трудом, але розділяє мої погляди й надіється на великі успіхи. Діти дорослі, ще неодружені, доньці 19, сину - 29. Книжки друкую у різних видавництвах, приватно, мені помагають люди. "Устань у Сварзі" вийшла у "Просвіті", але за мій рахунок. На виставці в мене вчора купили п'ять примірників, сьогодні - чотири.

Математична поезія: Лідія Бородата

- Оце поміняли вони місце виставки, то єлє-єлє добралася. Поки доїхала, то мені аж надоїло, - каже 72-річна киянка Лідія Бородата.

На "Медвіні" шукає видавця. До пенсії Лідія Вікторівна викладала в педагогічному коледжі.

- Я вигадала математику у віршах і малюнках для дошкільнят та першокласників. Наприклад: "К белой цапле на урок прилетело семь сорок. А из них лишь две сороки приготовило уроки. Сколько лодырей-сорок прилетело на урок?" Якщо дати задачку віршем, діти рота розкриють. Загадки в мене на всі теми шкільної програми, у двох екземплярах - російською та українською мовами. У видавництвах постійно кажуть: "Немає коштів", "Не наш профіль" або "Зайдіть пізніше".

Жінка обходить усі стенди. З контактами видавництв прямує до виходу. Телефонуватиме з дому.

Еротична поезія: Анатолій Хромов

- А, тепер впізнаю. Ми більше звикли до вас у чорній білизні, - каже письменник і видавець Віталій Капранов поетці Анні Лук'яненко із Конотопа, що запізнилася на Ніч Еротичної Поезії.

Тут виступають переможці кастингу народних еротичних поетів. У лютому свої вірші та фото туди надіслали 55 віршотворців. Серед присутніх поетів на сім жінок припадає троє чоловіків.

Українська дає більше можливостей за російську, особливо в еротиці

- Ох, яка ж ти ненаситна, навіть мертві - і ті встануть, - закінчує вірш високий брюнет із двома сережками в лівому вусі.

26-річний Анатолій Хромов приїхав з Одеси. Цьогоріч закінчив аспірантуру з історії. Найвідоміший вірш - "Маршрутка". Римує цей вид транспорту зі словом "проститутка". Герой поезії молиться, щоб у годину пік йому нічого не відтоптали. Бо головне - "вийти з маршрутки чоловіком".

- Пишу двома мовами. Українська дає більше можливостей за російську, особливо в еротиці. У Києві вперше. Цікаво послухати, як читають інші. Львів'яни занадто манірні. І кияни від них цього набралися. В Одесі такого не розуміють. Там нормально показувати, що можеш бути таким собі "хтивим кобєльом". Бо так і є. Ще в школі зрозумів, як поезія діє на жінок. Коли читав вірші, навколо мене збиралися вчительки і зачаровано слухали. Бувало, після виступів дівчата знайомляться, разом їдемо в нічний клуб, потім ще вірші в п'яному угарі в когось на квартирі. Але півроку, як зав'язав із цим бл...ським життям. Жінка має бути одна. І обираю ту, яка може народити вірші. Не правда, що автори еротичних поезій сексуально незадоволені. Вони люблять не тільки цим займатися, а ще й поговорити. Кохана якось під час мого виступу почула розмову двох дівчат: "Чи йому сексу не вистачає, що таке пише?" Сказала: "Всього йому вистачає".

Еротична поезія: Марта Брижак і Юрій Винничук

У першому ряду сидить 16-річна львів'янка Марта Брижак. На Ночі Еротичної Поезії виступає утретє. Після другого разу писала пояснювальну записку правоохоронцям. На всіх "Ночах" школярку супроводжував Юрій Винничук. На листопадовому "Медвіні" він прочитав вірш "Убий піда...са", через який письменника викликали до Генпрокуратури. Марта декламувала тоді поезію з еротичними сценами й матами.

- Викликали на допити, - розповідає дівчина спокійним тоном. - Прийшла з мамою. Сказали, що треба написати заяву-пояснення, що я читала нецензурну лексику в Києві. Юрко тоді оголошував мій виступ. Всяке намагалися приписати. Але в мене з ним нема нічого, що можна приписати.

Восени Марта Брижак виступала в короткій шкільній формі з двома великими бантами. Зараз десятикласниця - у джинсах, светрі й окулярах з грубою чорною оправою.

- Зі школи досі не вигнали. Однокласники дещо читали, сприймають нормально. Учителі чули, але не всі. Та на перервах можна й не таке почути.

З Винничуком познайомилася в дев'ятому класі. На той час уже прочитала його "Діви ночі", "Мальву Ланду" й "Весняні ігри в осінніх садах". У нього все класне. Найбільше люблю еротичний напрямок. У "Весняних іграх" усі жінки справжні, я перепитувала, - сміється. - До чуток про нас із Винничуком ставлюся спокійно. Такі речі говорять переважно 25-річні не надто розвинуті поети. Особливих шанувальників творчості не маю, додаються якісь "Вконтакт'і". На жаль, мені не траплялися хлопці, які достатньо читають.

Під час Мартиного виступу заходить захеканий Юрій Винничук, 60-років. Він читає останнім. З політичних поезій замість "Убий піда…са" читає новий вірш "Колискова":

- Судді сплять і сняться їм пальми й Канари / Лиш гарант у нас не спить, сняться йому...

- Нари! - вигукує публіка.

- Прошу зазначити - це не я сказав, - говорить Винничук і продовжує строфою про Табачника, якому уві сні махає чепчиком Путін із Кремля.

Скандал із "Убий піда…са" Винничук згадує з посмішкою. Каже, повтору не боїться.

- Побачили, що краще не робити мені реклами. Бо вірш, який почули би десяток людей, тепер знатимуть мільйони. Якби написав якийсь високоінтелектуальний твір, його би мало хто прочитав. Ну точно ніхто в селі на танцях не розказував би. А так розповідали, що по клубах діджеї зачитували мій вірш, на сільраді текст почепили. Переспівують, на гітарі  виконують. Навіть Добкін (голова Харківської облдержадміністрації. - "Країна") українською мовою прочитав вірш. Леонід Грач (народний депутат, колишній кримський спікер і комуніст. - "Країна") начебто читав, але він моє прізвище постійно плутає - то Віннічук, то Вінніченко. Каже: "Таких пісатєлєй вообще надо запрєтіть".

Поезія - найпростіше. Для прози треба визріти. Біда, що молоді талановиті поети кудись зникають. Утриматися на плаву важко, особливо дівчатам. Мусять вибирати - сімейне життя або література. А це ж одразу богема, тусовки, ночівлі по всяких квартирах. Доля жінки-письменниці важка - може, 5 відсотків сім'ю мають. Решта по кілька разів розлучаються або самотні. Чим талановитіша, тим самотніша - закон природи. Якому інженеру чи бізнесмену сподобається, що його дружина ходить на такі вечори, слухає похабні вірші, ще й сама читає? Коли жінка зробить літературну кар'єру до шлюбу, тоді легше. Бачили очі, що вибирали.

Доля жінки-письменниці важка - може, п'ять відсотків сім'ю мають. Решта по кілька разів розлучаються або самотні

Підходить прощатися Віталій Капранов. Обнімає його зі спини.

- А в кінці оргію якусь зробити? - питає Юрій Винничук. - То ти мав організувати - випивон, закусон, усе. Щоб завершити, як древні римляни.

Показує на стіл, де валяються зіжмакана пляшка з-під коли й фантик.

- Домовилися, одна оргія за мною, - каже Капранов і йде.

З-за порожніх стендів нервово поглядає охоронець.

Винничук піднімає дорожню сумку, Марта - рюкзак із нашивкою Nirvana. Виходимо разом.

- На "Велику політику" мене сьогодні запросили на дванадцяту ночі. Треба час десь убити, - Винничук на ходу вдягає куртку.

- Мартині батьки й ваша дружина відпускають вас разом до Києва? - питаю.

- Поки так, - сміється. - Я ж "пішов із великого сексу".

- І тепер ідете на "Велику політику".

×