Люблю їздити громадським транспортом. Там інколи такого підхопиш! Це ж багатюще джерело для фольклористів, шукачів сленґу, вульгаризмів, ну, й росіянізмів, зокрема.
Маршрутка. Людно. Сердитий, насуплений шофер (вочевидь, вже хтось добряче дійняв його зранечку) запитує в літньої жінки:
- Пенсійне є?
- Є, є, - засапано відповідає бабуся. - Хіба ж не видно, що я вже не сімнадцятка? І ціпок у руках не для параду.
- Мало лі шо! - відрізав шофер та й покермував насвистуючи.
- Мало шо? - перепитала жіночка. - Грошей мало? Та де ж я їх візьму більше? І проїзд у мене безплатний!
Заспокоюю стареньку. Мовляв, оте "мало лі" - рештки совкової мови, які ми ніяк не можемо викоренити з ужитку. Українці ж кажуть "мало що"; "хіба мало що"; "то що з того".
Мало ли как это делается. - Усяко (по-різному) це роблять (це робиться).
Мало ли корда. - Хіба мало коли.
Мало ли кто. - Хіба мало хто.
Мало ли куда. - Хіба мало куди.
Мало ли у нас специалистов? - Хіба (чи) мало у нас фахівців (спеціалістів)?
Мало ли что случается, бывает. - Хіба мало що (чого) може статися (трапитися).
Мало ли что на ум приходит. – чого тільки на думку не спадає.
"Як тут усе запущено", - чую за спиною дівочий голос. Обернулася. Пишногруда краля з наліпленим ботоксом, вдаючи із себе затяту суржиковинищувачку, взялася повчати водія.
Усміхнулася й кажу на думці: "Запущеною може бути корова у спасівку. Або ж ракета в космос. Кицька може свої пазурі запустити в шкіру господареві. Також чоловік часто-густо запускає на зиму бороду".
З огляду на те, що в цього слова так багато контекстів, на забутий город (чи ще щось) краще казати "занедбаний", "занехаяний", "захаращений".
"На слідуючій зупинці зупиніться!" - це вже був контрольний постріл. У голову. То задріманий студент так летів на навчання (мабуть, годинник застрайкував уранці).
Дієприкметника слідуючий в українській мові не існує, бо немає дієслів, від яких можна було б його утворити. Однак маємо слово "наступний".
В слідуючий раз. – Наступного разу.
Слідуюча зупинка. – Наступна зупинка.
На слідуючий день. – На завтра, наступного дня.
На следующий год.– На той рік, наступного року.
Кто следующий? – Хто наступний? Хто далі?
Однак перед переліком чогось або поясненням доречне слово такий: такі факти, з таких спеціальностей, заявляти таке.
Тому українською правильно звертатися: "Шофере! (і не забули про кличний відмінок) На (наступній) зупинці станьте, будь ласка!"
Маршрутка зупинилася, і я з веселим настроєм та оберемком нових вражень побігла на роботу. Бо спізнювалася…
Українська – наймилозвучніша з усіх слов'янських мов. Та чомусь ми часто, забуваючи про це, користуємося забрудненою половою: наголошуємо слова по-чужому, вживаємо фонетично пристосовані росіянізми, нищимо українське і в граматичній формі (дарма згадувати про словотвірний рівень). Так і сподівайся, що калькування з російської виллється в алогізми.
1 
1
Коментарі
5