Існують такі питання, на які спершу відповідаєш, а потім уже замислюєшся, наскільки твою механічну відповідь можна вважати дурницею.
— Чи псується свята вода? — запитує мене якось дружина.
— Звісно, ні, — відповідаю я.
Бо й справді — як же ж свята вода може зіпсуватися? З іншого боку, в нашому холодильнику вже більше року стояв півлітровий слоїк зі святою водою, про який свого часу просто забули. Рідина в ньому набула якогось підозрілого зеленкуватого відтінку. Правду кажучи, виник у мене сумнів, що цей колір з"явився через настояну святість.
Утім, вилити її ми не наважувалися, бо свята вода не псується, а відтак — хай стоїть.
Я ще ніколи не бачив, щоб людина так довго й страшно чхала
Одного чудового дня прийшов до нас у гості приятель. Було це саме перед великим релігійним святом. На думку мого знайомого, що ближче свято — то важче людям його гідно зустріти. Мовляв, потойбічні сили так і нишпорять, щоб яку душу спокусити. Попили ми чаю, і раптом приятель почав чхати. Я ще ніколи не бачив, щоб людина так довго й страшно чхала безперестанку.
— Ти як? Із тобою все гаразд? — питаю хвилин за п"ять.
Приятель жестами показує, що все нормально, чхає ще кільканадцять разів і заспокоюється.
— Не звертай уваги, — спокійно й умиротворено каже він. — Це з мене біси виходять.
Ну, ми нібито посміялися з цього жарту. Але згодом, коли двері за гостем зачинилися, ми з дружиною синхронно подивилися на холодильник. Адже свята вода не псується, правда ж?
1 
1
Коментарі