середа, 09 травня 2007 14:06
Михайло Бриних
Михайло Бриних
Михайло Бриних

Як любити Естонію?

 

Дуже непросто любити ближнього, якщо він — ціла країна. З іншого боку, дуже просто знайти формат для такої любові. У нас він поки що один: на знак підтримки тої чи іншої держави всі пропонують купувати вироблені на її теренах товари. Так було з Грузією, яку навіть реклама пропонувала любити винятково у винно-коньячному контексті: в кожному супермаркеті раптом з"явився грузинський алкоголь — тільки встигай любити. Тепер багато хто пропонує любити Естонію — у тому ж таки товарному сенсі.

Так сталося, що естонського виробника я мимоволі підтримував протягом кількох років. У магазині біля мого дому завжди продавалися сосиски "Раквере". А інших і не було. За таких обставин я вимушено і досить регулярно любив Естонію. Коли ж у газетах та Інтернеті з"явилися заклики до масштабніших жестів на підтримку естонського народу, я подумав, що обмежувати власну громадянську позицію лише купівлею сосисок не годиться. Цій любові бракує шляхетності. До того ж товарний кровообіг між нашими країнами навряд чи радикально зміниться від того, скільки кіло естонських сосисок я купуватиму.

Цих сосисок більше не продаватимуть

Тому я вирішив, що треба виявити свою солідарність у якомусь більш культурному форматі. Відтак зайшов у кілька книгарень і поцікавився, чи нема у них творів естонських письменників у перекладі українською. Це запитання поставило книготорговців у глухий кут. Так само важко знайти у нас естонський джаз чи альбоми сучасних естонських художників. Я переконався, що культурно підтримати Естонію немає жодної можливості. Залишилися тільки сосиски. Втім, у крамниці біля мого дому з"ясувалося, що і їх не залишилося. З якихось причин цих сосисок там взагалі більше не продаватимуть. І я тепер навіть не знаю, як мені любити Естонію.

Зараз ви читаєте новину «Як любити Естонію?». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

17

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі