У кожної людини є певна кількість ефектних родинних історій, які зазвичай переповідаються після третьої чарки. Ці перекази спрацьовують у будь-якому товаристві, дозволяючи оповідачеві вгамувати своє марнославство. Неможливо проігнорувати людину, батько якої влаштовував полювання для Брежнєва або дід якої керував тим самим броньовиком, з якого виступав Ленін.
Я також маю кількох безпрограшних предків, за допомогою яких напрочуд легко урвати свої п"ять хвилин слави. Сам я цих історій майже ніколи не згадую, зате їх дуже любить моя дружина Вікторія. Вона звикла переказувати їх оптом, тож люди, які це чують, спершу дивуються, цокають язиками, але з кожним словом випромінюють дедалі більше недовіри.
Стислий курс славетності моїх предків такий: одного з моїх прадідів згадав у своєму романі про Швейка Ярослав Гашек; на моєму генеалогічному дереві також знана дитяча письменниця Агнія Барто; обидва мої діди знали митрополита Іларіона (Івана Огієнка) — один у нього вчився, другий навіть колегував; якась дуже далека родичка була дружиною чеського президента Масарика; і, нарешті, хіт колекції — одна моя прабабця врятувалася з "Титаніка", де опинилася у статусі гувернантки дітей англійського багатія.
Моя прабабця врятувалася з "Титаніка"
Як засвідчує практика, нові слухачі досить спокійно сприймають причетність моїх предків до Барто і Масарика, але історія про порятунок із "Титаніка" викликає помітний скептицизм. Проте у Вікторії є козир, який хвацько видобувається з потаємної колоди і незбагненним для мене чином розвіює слухацьку недовіру.
— Так у них же в сім"ї, — каже вона, — навіть фотографія є, де Мишків прадід стоїть разом з царем Миколою другим!
Я цього ніколи не зрозумію, але Микола другий — безвідмовний гарант правдивості моїх родинних переказів.
1 
1
Коментарі
4