Герой

Якось один мудрий чоловік сказав, що герой неможливий без катастрофи. Тому він чимдуж шукає її, набиваючи на голові ґулі, стоптуючи до мозолів ноги й заробляючи синці. Справжній герой завжди наривається, бо входить у нездоланні суперечності зі світом. І якщо ти герой, то будь певен: за тобою одного разу обов'язково виїде якщо не міліцейський "бобик", то бригада швидкої допомоги.

Герой живе загалом щасливе життя, але часто закінчує трагічно. Зрештою, всі ми закінчуємо трагічно, несподівано і передчасно. А тому всі без винятку — герої. Коли ставитися до всіх людей як до героїв, жити стає якось легше.

За тобою виїде якщо не міліцейський "бобик", то бригада швидкої допомоги

Їду теплого лютневого дня. Бачу, як під гострим сонцем нежданої відлиги на потрісканій кризі озера стоять чорні фігури з вудками. Це — герої. Вони щасливо ловлять рибу, але все одно кінчать погано. Чи підуть під воду, чи прийдуть додому, чи наловлять риби — чи ні. Десь усередині їхніх зігрітих сонцем і проспиртованих тіл причаїлася світла печаль. Невідомо чому вона передається мені. Раптом усвідомлюю, що понад усе мені хочеться стояти разом із цими порепаними мужиками.

Ось він — сенс життя: раптом посеред нескінченних зимових сутінків вийти під сонце й закинути вудку між землею і небом. Під тобою дрімає холодна риба, над тобою не пролітає жодна пташка. Десь далеко сімейні проблеми й відсутність перспектив, десь глибоко — безгрошів'я і безробіття. Ні суперечностей зі світом, ні самого світу. Щось найважливіше відбувається тут. А онде їде червона машина, де сидить лисий тип в окулярах. І ти дивишся на нього вже з озера.

На якусь мить між вами народжується контакт. Це на сонці зблиснула блешня. А на гачку затріпотіла ще жива риба, для якої в житті все тільки починається.