"Доброго дня!" чи "Добрий день" ‒ філологиня пояснила, як правильно і чому вислів хочуть розтоптати

Багато хто думає, що українською вітатися "Доброго дня!" правильно.

 

Певно, ця форма виникла під впливом "Доброго ранку!". А мовці її підхопили, бо такої немає в російській мові, говорить в своєму дописі на Facebook редакторка Ольга Васильєва. І сталося це всього 10–12 років тому (спостереження Олександра Авраменка). Анатолій Жилавий у своїй статті "Як правильно вітатись" згадує іронійні слова професора Пономарева: "Форму "Доброго дня!" придумали люди, які раніше російську викладали як іноземну, а тепер українську викладають як рідну".

"Зізнавайтеся, ви кажете "Доброго дня"? Зі мною так вітаються щодня в усіх закладах, на що я відповідаю "Добрий день!". Бачу в очах того, хто вітається, непохитну впевненість у тому, що він знає мову краще за мене", ‒ розповідає Gazeta.ua редакторка Ольга Васильєва.

Як правильно

Українцям варто запам'ятати, що правильно казати "Доброго ранку!". Слід говорити "Добрий день!" або "ДобрИдень!", "Добрий вечір!" або "ДобрИвечір!", "Добраніч!" або"На добраніч!".

"Дві тези, які лунають у коментарях найчастіше: "Добрий день!" ‒ це констатація факту, а не побажання. Це не так. Вважається, що це скорочений варіант від "Дай, Боже, добрий день!", як і "Доброго дня!" ‒ скорочене "Бажаю доброго дня!". І те, і те ‒ побажання", ‒ пояснює філологиня.

 

Кожне привітання є водночас побажанням, але не кожне побажання є привітанням. Мова має функціонувати в усьому її синонімічному багатстві. Рівноправними є вітання і "Добридень!", і "Слава Ісусу Христу!", і "Доброго здоровʼя!". Але неприпустимо витісняти стародавню традиційну форму "Добрий день!" та заміщувати її штучним утворенням "Доброго дня!" з одним лише кволим аргументом, що в когось може бути день недобрий. Хіба мова в тому винна? У польській та чеській теж "Добрий день!" у називному відмінку. Але полякам і чехам навіть на думку не спаде викривлювати традиційні етикетні формули", ‒ зазначила Васильєва.

Побутує думка, що люди вже поділилися на два табори: "Добрий день!" кажуть оптимісти, а "Доброго дня!" ‒ песимісти, які завжди сумніваються, що день добрий.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Піцерія" та "начинка": мовознавець зламав уяву про наголоси у словах

"Мова не йде про те, щоб комусь забороняти казати "Доброго дня!". Це неможливо, і я чудово розумію, що воно вже прижилося. Як і "Доброго вечора, ми з України". Мій допис насамперед захищає вітання "Добрий день!", яке хочуть розтоптати й викинути з мови, аргументуючи тим, що воно "російське" або "в когось день недобрий", ‒ говорить редакторка.

Чому ж тоді "Доброго ранку!"

"Філологиня Наталя Марченко коментує: "Саме на ранок припадав пік завантаженості роботою, тож вранці не мали часу на розмови, а могли хіба що побажати стрічному добре з усім упоратися", - зауважила Васильєва.

Говорімо та пишімо правильно, а саме "Добрий день!" та "Добридень!", а не "Доброго дня!". А побажання "Гарного вам дня!", "Вдалого вам дня!" говорять на прощання, а не при зустрічі, підсумувала мовознавець.

×