Невдала мобілізація, "зрадники-ухилянти" і наплив добровольців: про що у Києві говорять біля ТЦК, госпіталю і ТРЦ

18

11 квітня Верховна Рада ухвалила в другому читанні закон про мобілізацію. Він вступить у силу за місяць.

Закон передбачає низку обмежень для чоловіків, які не стануть на військовий облік упродовж двох місяців після початку його дії. Зокрема, йдеться про обмеження права на користування авто та штрафи, які зростуть у кілька разів.

Ми поговорили про мобілізацію та новий закон із чоловіками у трьох різних локаціях Києва: біля ТЦК, лікарні де проходять військово-лікарські комісії та в одному з найбільших ТРЦ України.

ДОБРОВОЛЬЦІВ ВИСТАЧАЄ

- Є Конституція, де сказано, що кожен повинен захищати Батьківщину. А починають розказувать: "Нехай хтось, а не я!" або "Підуть на Київську область, тоді й піду". Оце наша українська позиція. І що з цим робити? Не треба боятися ТЦК. Але якщо вже попав сюди, то вчепляться у тебе, як пітбулі, - 50-річний Андрій Колінков підкурює цигарку біля входу в один із київських військкоматів.

 

Андрія викликали у ТЦК ще торік, сказали пройти медкомісію. Виявили проблеми із серцем та надали статус "обмежено придатний". Але кілька днів тому перетелефонували та запросили на повторний медогляд.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наймасованіший удар РФ з повітря: як живуть люди у зруйнованій багатоповерхівці Києва

- Тепер забирають в армію. Понадобився. Хотів на бойову посаду, але узяли водієм-електриком у тероборону Київської області, - веде далі Колінков. - Думав, що треба речі вже збирати, а сказали ще місяць чекати. Зараз у військкоматі багато людей. У мобілізаційному кабінеті чоловік десять. Учора був у контрактному відділі - там десятки хлопців! Добровольців хватає. І я удівився, що всі хочуть у Третю окрему штурмову бригаду.

Киянин має хвору дружину і саме цим пояснює відтермінування свого від'їзду в учбовий центр. Каже: "Військкомат пішов на зустріч". Ще і посаду дозволили вибрати самостійно.

 

- А те, що ТЦК хватають на вулицях людей, то тільки тому, що в них вибору немає. Он мій відʼїзд відтермінували, то начальниця відділу від воєнкома виговор получила, - каже Андрій. - Взагалі там всі добре до людей ставляться, навіть шуткують. Хамів трохи є хіба у кабінеті для сержантського состава. Але до них теж усякі приходять. Мамочки відмазують своїх синків і грюкають дверима, бумажки у лице тицяють: "Мою дитину не можна в армію!". Неадекватів хватає.

На телефон Андрія приходить повідомлення. Надіслали список речей, які треба зібрати і вказали дату явки до ТЦК. Того дня на нього та інших мобілізованих вже чекатиме автобус. Новобранці поїдуть на речовий склад за формою. Потім - у навчальну частину.

- Батьківщину треба захищати й родичів з-під орків освобождать. У мене багато близьких у Луганській області - два брата і сестра, дядько рідний. Ось це моя мотивація. Уже своє відбоявся. Страхи були в перші дні, як тільки пройшов ВЛК. Тоді нічого не було зрозуміло, а зараз усе вивчив.

Чоловік готується до того, що воювати доведеться довго.

- Одразу запропонували підписати контракт на три роки, - зізнається Андрій. - Але з моїм станом здоров'я не можна. Якщо знадобиться, готовий іти на передову. Через то мене в тероборону й беруть, думаю. Бо підозрюють, що росіяни можуть знову піти на Київ. Уже ніхто не пойме, що в того карліка русского в голові. Він може завтра запустить ядерну бомбу по центру України. Якраз склади з тактичною ядерною зброєю є в Бєлгородській області. Коли я ще служив, то ми зі своїх складов її передавали туди.

Фото: "Терен"

Біля військкомату майже немає людей. Чоловіки виходять з теками документів і одразу швидко комусь телефонують. Мають знервований вигляд і не хочуть говорити.

"Не до цього", - різко відказують.

ЖИТТЯ ВИРУЄ

У столичному торговельному центрі Lavina Mall вирує життя. На фудкортах у вихідні немає вільних місць. Щодня сотні людей приїжджають сюди за покупками або в кінотеатр. Приходять сімʼями, беруть дітей.

Під вхідними дверима чекає на донати худорлявий хлопець. Збирає гроші на ЗСУ у скляну тару, але більшість відвідувачів нічого туди не кидають - відводять очі та проходять повз.

Надворі під навісом чоловік у розтягнутій футболці тримає пляшку розливного пива.

 

- Я не цікавився новим законом про мобілізацію, - зізнається Дмитро і підносить пляшку до рота, але не наважується на людях зробити ковток. - Деталі не знаю. Там наче мають забороняти водити машину, забирати авто… Не компетентний в цьому, бо займаюся дизайном. А так-то брата мого у суботу вже забирають. Прямо на вулиці зловили й залякали. Не знав він, що перший раз можна і не йти... У мене троюрідного брата вбили на війні, двоюрідний зараз у госпіталі лежить.

Чоловік просить не фотографувати. Розповідає, що має двох дітей - 10 і 16 років. Тому і не йду воювати, говорить.

- Якщо вручать повістку перший раз, то заплачу адміністративний штраф і не піду. На другий раз вже ж доведеться, - каже Дмитро. - Із власної волі не хочу на війну. Дітей треба кормити, а на державу немає ніяких надій. Прилетить по твоїй хаті - нічого не возмістять! Так само, як останешся інвалідом: хто допоможе сімʼї?

 

Обмеження у законі називає "важелями впливу". Але поки цього не боїться.

- Я ж не військовий взагалі. Багато фахових людей зараз сидять за кордоном і не поспішають воювати, - говорить наостанок і йде зустрічати дружину, яка виходить із покупками з ТРЦ.

На автобусній зупинці двоє чоловіків поскладали на лавку пакунки з магазинів. Одразу кажуть, що мають інвалідності другої групи ще з юності, а тому служити не можуть.

- Не підтримуємо новий закон, бо там обмежують права людей. Він суперечить Конституції, - пояснює Володимир. На вигляд йому років 45. - Підписали, що можуть вилучити машину або позбавити права на водіння. Обурює, що мають інваліди повторно проходити медкомісію. А якщо це безстрокова інвалідність? Треба у військкоматах порядок навести, зробити базу нормальну. На ВЛК черги такі, що людина з роботою не вистоїть! А штрафи - стільки не заробиш.ʼ

 

- Вони (влада. - Gazeta.ua) дивуються, що у нас стало більше інвалідів під час війни. А те, що військові отримують поранення, то нічого? - іронічно всміхається його друг Сергій.

Зараз у людей немає мотивації йти воювати, кажуть чоловіки. Змінити це може тільки підвищення зарплати військовим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Американська мрія під Києвом: який вигляд має містечко, де українці живуть безкоштовно

- Що мотивує людей краще, ніж грошове забезпечення? - запитує Володимир. - Якщо хтось працює на нормальній зарплаті, то який інтерес цим людям зриватися і йти на фронт? Взагалі жах, що прибрали пункт про демобілізацію. Я думаю, що вони його повернуть, тільки якщо доберуть потрібну кількість людей на заміну. Усе розумію, але чого хтось має віддуватись за інших? Нехай скорочують поліцію, чиновників.

 

- У країні корупція росте. Будуть забирати авто. А у чиновників хто забере? Зараз вони перепишуть все на дружин, батьків, - додає Сергій.

ПЕРЕХІД НА ВІЙСЬКОВІ РЕЙКИ

Під одним з госпіталів Києва всі місця на парковці зайняті. Від лікарні, де проводять військово-лікарську комісію, до зупинки треба подолати крутий схил. Бійці на милицях або з протезами спускаються повільно, тримаючись за поручні.

Раніше біля лікарні ще до відкриття збиралися довгі черги. Зараз записатися можна онлайн і проходити комісію в рази легше. У піксельній кепці у затінку стоїть чоловік, до 30 років на вигляд. Олексій з позивним "Кухар" усього півроку в ЗСУ.

 

- Якщо не хочеш іти воювати на "нуль", то йди в частину, допомагай ремонтувати машини, - говорить Олексій про тих, хто не хоче служити. - Але перед тим, як будь-кого мобілізувати - треба людину обучити. Передати знання молодим військовим, які ще нічого не бачили. Бо погана підготовка грає на руку ворога. Я мобілізував би трішки працівників ТЦК. Бо вони вже трохи знахабніли.

"Кухар" вступив у військо добровільно. Однак там у нього виявили значні проблеми зі спиною - кифоз, лордоз, остеохондроз і грижі. Попри це він потрапив на підготовку у Великобританії.

Зараз Олексій працює на кухні одного з підрозділів, що воює на "нулі". Повторний медогляд змушений проходити, бо через носіння важкого бронежилету у нього загострилися проблеми зі спиною.

 

"Кухар" записався на ВЛК онлайн, але не задоволений грубим ставленням до людей деяких лікарів.

- Мої побратими сказали: "Ми тебе брати більше не будемо. Бо ти молодий і граєшся з вогнем", - сміється "Кухар". - А я хочу, щоб вони в мене голодними не були. Зараз під Авдіївкою, то вже жаліються, що скучили за моїми стравами. Старався зробити для них все в тих умовах. Якщо до війни працював, як білка в колесі, то так само й там.

До нового законопроєкту про мобілізацію ставиться скептично. Але підтримує норму про обмеження права на користування авто і вилучення їх в організацій на потреби армії.

- Якщо б у мене було два буси і один стояв би без діла, то я б його сам віддав, - пояснює Олексій. - Хлопцям на фронті він нужніший. Байдуже, скільки коштує. Ти ж все рівно завтра виставиш його на продаж, а так буде користь. Взагалі я оце приїхав звідти й бачу, що люди забувають про війну. Що вона наче не в Україні, а тільки десь там на сході. Найбільше чіпляє в Києві, як люди дивляться. Наче відводять погляд. Вони порівнюють нас із ТЦК і бояться.

 

Шанси на перемогу в України будуть, тільки якщо всі громадяни обʼєднаються.

- Кожен день треба щось для цього. Плюс від керівництва держави багато залежить. Влада має дослухатися і до цивільних, і до військових. І треба все тихо робити, не оголошувати на загал. Потім ворог усю інформацію використає проти нас, - каже Олексій і тисне руку побратиму, який щойно вийшов з воріт.

У невеликій кав'ярні на зупинці кілька бійців купують міцну каву й багато палять, чекаючи потрібний автобус.

- Мобілізація неефективна зовсім, - говорить Денис із позивним "Ден". Називати прізвище й фотографуватись відмовляється. - Щоб нормально функціонувало ЗСУ, треба оголосити повномасштабну війну в країні. Я там був півроку невиїзний. Як закинули на нуль - так і не було, ким помінять. Зараз мобілізація - це дитяча гра "дожени-спіймай".

 

Чоловік вступив до територіальної оборони Києва у 2022 році. На фронт його мобілізували лише минулої весни. До кінця вересня був під Авдіївкою. Отримав осколкове поранення в нирки й ногу. Вивели з передової напередодні того, як місто оточили росіяни.

Зараз "Ден" проходить комісію на придатність до служби. У результаті обстежень у чоловіка виявили ішемічну хворобу серця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Беверлі-Хіллз під Києвом: як живуть люди поруч з Порошенком, Тимошенко і Гринкевичем

- Хочу, щоб списали, але дали обмежено придатного поки. Тому переживав, коли хотіли залишити в законі тільки придатних або ні, - зізнається військовий. - Мені вже нельзя ні зброю носити, ні бронежилет. Усе вскрите на животі. Як таку людину можна на фронт? На тобі 12 кілограм бронежилет, каска 3 кілограма, автомат. До твоєї позиції 500 метрів - це пекло.

 

Чоловік родом зі столиці. Після повернення з фронту жахнувся від байдужості киян до війни, зізнається.

- Бував у різних містах. У Дніпрі відчутна ще війна, у Луцьку вже ні. Після початку повномасштабної війни люди дивилися на військових, як на героїв. Зараз таке відчуття, наче ще трохи й запустять флешмоб "убий військового, поки тебе не забрали воювати" (боєць має на увазі, що цивільні сприймають усіх людей у військовій формі за працівників ТЦК. - Gazeta.ua). Люди бояться загинути, отримати поранення, розумію.

Боєць каже, що досі не втратив відчуття страху. Мимоволі починає згадувати місяці на передовій і очі наливаються слізьми.

- Боюся, хоч і пройшов чимало. Коли збираєш останки своїх хлопців, бо рідним треба його поховати. Коли русню ложиш сотнями, - говорить ривками військовий. - По телевізору ж не покажуть гори трупів, під низом яких лежать вже скелети. Нас не міняли, не виводили на пункт постійної дислокації. Ми не могли постіраться, помитись. Ти або у бліндажі сидиш, або в окопі. Тільки вийшов - дрон побачив, і починають накривати.

Російська армія переважає Україну технікою й живою силою, розповідає Денис.

 

- Підбили два танка, пораділи. На ранок вони вже сім танків пригнали, - згадує. - Там за 9 год стільки замінували. До позиції веде вузька стежка. А з боків - там ФАБ стирчить, там "Гради". Коли приїхав сюда, не знав, де себе діти. Як на "нуль" зайшов - із життям попрощався. Із 180 чоловік тільки троє нас цілих залишилось.

Зараз ворог застосовує нову тактику наступу. Щоб захопити нові території росіяни скидають на міста, села й позиції військових десятки авіаційних бомб. Від такої сили вибуху важко сховатися, розповідає боєць.

- Так вони Авдіївку взяли - просто зрівняли із землею, - пояснює Денис. - Зараз уже не та війна, що колись. Піхота і не треба, бо є дрони. Мала "бджілка" літає, а під нею чотири кілограма тротилу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Віскі за понад мільйон гривень і Тищенко з охоронцем: які ціни у найдорожчих магазинах України та хто там скуповується

Поки немає чіткості в законодавстві - ухилянтів менше не буде, переводить різко тему військовий.

- Якщо дали повістку і не прийшов без причини - ти зрадник. За військовими законами, таких розстрілюють. У нас виходить в країні війна тільки коли це вигідно. Патріотизм був у перші місяці. Я думав, що уже 25 лютого Росія нас захватить. Але всі піднялися й змогли дати відпір. Зараз мій знайомий сидить у погребі ховається, щоб його не забрали. А жінка його стає в прямому сенсі на коліна й просить: "Не розказуй про нього, щоб не забрали на війну". Як мені тепер з ним спілкуватись? Як він буде в очі дивитись мені? Ми шеврони боїмся одягати, щоб ножа в спину не получить.

Для того, щоб перемогти Росію, каже "Ден", Україна має перевести державу на військові рейки. На фронті критично бракує снарядів і навіть звичайних патронів.

Військові докурюють по черговій цигарці та сідають в автобус. Дехто годинами сидить на бордюрі біля кавʼярні, забавляючи час.

×