— Майже ніколи не скупляюся в Полтаві. Надто дорого. Їжджу до Харкова на Барабашовку, — каже полтавка 22-річна Катерина Левченко про найбільший оптово-роздрібний ринок Харкова. — Покупки перекривають затрати на дорогу. На квитки витрачаю 70 гривень. У Полтаві за такі гроші й кофточки не купиш.
Навесні Катерина на 500 грн придбала там пальто жіноче і дитяче, три кофти, окуляри, дитячі костюми. Каже, в обласному центрі на ці речі витратила би близько 3 тис. грн.
— Негри не жадні, у них можна ціну збити вдвічі. Із корейцями торгуватися важче. Робить вид, що не розуміє, і повторює свою ціну, — продовжує Катерина. — Якось із подругами зайшли у в'єтнамський магазинчик вибрати окуляри. Продавці так розпереживалися, щоб нічого в них не вкрали. Як утямили, що ми нормальні дівчата, подарували кожній по чохлу для окулярів. Раз попала на "бігунка". Такі водять тебе по точках знайомих. Купувала чоботи. Сказала продавцю, що хочу до обновки придбати джинси. Помічник продавця зголосився відвести до друзів, де дешеві штани. Купила в них, потім побачила, що є й дешевші.
У Гадячі популярні магазини "Пан плюс пані", "У Валентини", "До 64 розміру". Там помірні ціни. Роблять знижки, можуть записати в борг.
— Багато скупляються в молдаван, — каже місцева Наталія Горошок, 54 роки. — Щонеділі торгують на базарі. Приїздять табором. Викидають на столи гори трусів, носків, кофт. Люди в тому гребуться, вибирають. Люблять одягати пишних жіночок. Зашнурують, набалакають, який ти красивий. Купувала в них костюм. Чотири рази ходила його міняти. Доки стою на базарі, лепечуть, як мені пасує. Дома перед дзеркалом роздивлюся — там задирається, там тісне. Зрештою повернули гроші, бо так і не вибрала на себе розміру.
Купувати сезонний одяг жителі Гадяча їздять до Охтирки. Туди звозять товари з Харкова, Дніпропетровська, Полтави. Вибір великий.
По дитячий трикотаж їдуть у Комсомольськ. Окрім фабрики, працюють приватні майстерні. Можна набрати речі на вагу вдвічі-втричі дешевше, ніж на базарах області.
— Гарно скуплялися на Сорочинському ярмарку. Років чотири тому приїхали в переддень закриття, — розповідає Андрій Власенко, 53 роки, із Миргорода. — На розпродажі взяв дві турецькі сорочки по 6 гривень. У магазині такі були по 30. Досі ношу. Купили жінці джинсовий костюм, пальто. Зараз не той уже ярмарок. Ціни столичні, товару гарного не знайдеш. Одні китайські підробки.
Лохвичани зазвичай їздять на базар до міста Червонозаводське. Щосуботи туди з'їжджаються 700–800 підприємців із Лохвиці, Лубен, Харкова, Дніпропетровська, Пирятина, Запоріжжя та інших міст.
— У наших магазинах таке плаття від 300 гривень, — показує на свою блакитну сукню 22-річна Людмила Гресь. — Там виторгувала за 180. Вибір більший.
Також із Лохвиці їздять скуповуватися в Лубни. Кажуть, базарні ціни не набагато нижчі, ніж удома. Зате є оптові магазини. Одяг можна придбати в 1,5–2 рази дешевше. Квиток на автобус коштує 17 грн.
20-річна Ярослава Дяченко, студентка педагогічного університету, купує речі в місті Глобине.
— У Полтаві одяг найдорожчий. Вигідніше їздити в Кременчук чи невеликі райцентри, — каже Ярослава. — Для себе вибрала Глобине. Гарний базар у п'ятницю. Привозять фабричне взуття з Дніпропетровська, одяг — із Харкова, Хмельницького, Одеси. Нещодавно купила сарафанчик за 170 гривень. Пошитий на експорт в Одесі. Дали сертифікат якості. Узагалі, літні сукні можна купити за 70–150 гривень. У Полтаві вартість таких речей починається зі 100.
3 
35413
Коментарі