Израиль мстит за своих. Есть ли у нас такое же право?

Гораздо легче оправдывать себя, когда тот, кого ты насилуешь, сам оказывается насильником

Складно не порівнювати події в Ізраїлі з подіями в Україні. ХАМАС нападає на Ізраїль тисячами ракет і атакує з суші, моря і повітря, араби вриваються в будинки ізраїльтян і там вбивають жінок, дітей, забирають в рабство, в заручники, садять ізраїльських дітей в клітки для тварин і регочуть. До цього моменту все так само, як в Україні робили орки. Далі – велика, принципова різниця.

Ізраїль мстить за своїх жінок, дітей, старих, вже не кажучи про вбитих захисників – знищує ракетами з літаків цілі квартали багатоповерхівок в Газі. Там гинуть діти, жінки, старі... Дим, розвалини, крик, ґвалт. Прокляття в сторону ізраїльтян. У ізраїльтян відлягає трохи від серця, стає ніби легше, бо відбулася помста.

Перейдемо до України. Буча, Ірпінь, інші жахи, що їх творять орки. У серцях українців закипають ті самі почуття помсти, хочеться, щоби і російські діти, жінки, старі гинули, щоби там теж були крики, біль, розпач (звичайно, будуть і прокляття – "прокляті нацики" – але на це начхати, як начхати ізраїльтянам на прокляття арабів).

Але не відбувається нічого з того, чого вимагає почуття помсти. І не лише тому, що не було би можливості випустити якого-небудь "Нептуна" по багатоповерхівці в РФ. Певно, завалити який-небудь дев'ятиповерховий будинок можна було би. Але – не сталося. Не відбувся зуб за зуб, біль за біль, розпач за розпач.

Відчувши себе жертвою і не нанісши больовий удар у відповідь, українці втримують свій дух, не скотиніють

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ. МОМЕНТ ВІРИ. Не задоволене почуття помсти. Це мучить. АЛЕ: натомість, відчувши себе жертвою і не нанісши больовий удар у відповідь, українці втримують свій образ (тобто благородний), свій дух, не скотиніють. Для тих, хто віруючий: якраз про це сповіщав Христос, коли говорив "підставте ліву щоку". Це щоби не впустити в серце зло, хаос, а там нема місця духу.

Не плутати з питанням самозахисту. Ворога українці бʼють, і нещадно, але на полі бою. Руйнувань в Рашці, як в Газі, не здійснюють, бо відчуття помсти не панує над нами. Українці плачуть і терплять. По суті, не мстять, не відповідають аналогічно, не вибивають зуб за зуб, і око за око не виривають. Ми по інший бік зла. Над нами сяє благодать.

Нам є чим жити, є джерело, яке насичує щодня дух.

ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ. Подивимося, однак, на проблему з практичного боку (а не з "українці не такі").

Є три зовнішні причини, чому Україна досі не зруйнувала жодної багатоповерхівки з дітьми, жінками, старими...

У неї нема достатньої зброї, щоби це здійснити. Правда, є західна зброя, але її Захід забороняє використовувати по території РФ.

Україна розуміє, що, знищивши хоча би одну багатоповерхівку росіян, вона поставить хрест на подальшій допомозі Заходу

Україна розуміє, що, знищивши хоча би одну багатоповерхівку росіян, в результаті чого загинуть діти, жінки, старі, вона накладе хрест на подальшій допомозі Заходу, поставивши себе на одну дошку з орками-убивцями. Пропаганда РФ, яка тепер бездоказово обвинувачує "укронацистів" (яких не існує) в страшних убивствах, отримає прекрасну зброю, докази, факти, які вона точно зуміє донести до розуму і серця західних людей: ось вони, укронацисти-звірі, а ви казали, що їх немає

Що руйнування одного чи і десятка російських багатоповерхівок дасть для перемоги, для фронту? Нічого! Це аж ніяк не змінить ситуацію там. Натомість Росія отримає козирний туз, з рук самих дурних українців, які, піддавшись емоціям, самі собі вистрілили в ногу (не в ногу, а в серце!)

Окрім того, такі руйнування абсолютно не вплинуть на стан мізків росіян, хіба що в гіршу сторону. Припущення, що, ховаючи своїх дітей, жінок, старих, росіяни побачать, відчують на власній шкірі, "що таке війна" і підуть до Путіна з вимогою припинити війну, не витримує жодної критики. Не відчують, не підуть.

Навпаки – різко зросте частина добровольців, які кинуться захищати свої дітей, жінок, старих ("наших бють"!), а це вже буде не та маса, яку силою чи обманом тягнуть на фронт, а мотивовані армії.

Погляньмо на картину і з іншої сторони. Хай що би там говорили, не всі 100% росіян зазомбовані настільки, щоби вірити на всі сто роспрапаганді. Мало не абсолютна підтримка війни – випливає з опитування населення. Вірити такому опитуванню, якщо за саме слово "війна" дають багаторічні строки, не можна. Люди, боячись за своє життя, кар'єру, ніколи не скажуть, що не підтримують війну (відкрито говорять лише ті, хто втекли). Так, якась частина – хай більшість – одурманена брехнею роспропаганди настільки, що повністю вірить в брехню. Інша частина, маленька, бачить реальність і розуміє, що Росія – загарбник, окупант (і мовчить). Між цими крайніми полюсами знаходиться чи не більшість населення, яке намагається втікати від реальності, не думати, тим більше, що треба фізично виживати. Люди крутять якийсь бізнес, купують квартири, збирають гроші на відпочинок... (це знамените "ми внє палітікі", що випливає з розуміння, що нічого все одно зміниш, тож краще не думати).

Страшна підозра зріє в тих серцях, попри те, що роспропаганда вже голос зриває, намагаючись втримати населення у тенетах брехні

І от у цієї частини людей десь, в куточку серця, зріє страшна підозра, що Буча це, може, правда.. Що, може, їх "благородні воїни" – це убивці, окупанти, як були окупантами німці. Правду від себе гонять, але вона, собака, пробивається не тут, так там, у свідомість. Страшна підозра зріє в тих серцях, попри те, що роспропаганда вже голос зриває, намагаючись втримати населення у тенетах брехні, в переконанні, що "укронацисти-звірі" існують. Але доказів нема! А ті, що є, недолугі. Не у всіх росіян зовсім відібрало розум. Відсутність масових жертв серед роснаселення не може не впливати на свідомість частини цього населення, зріє все більша підозра-розуміння, хай заховане, що це несправедлива, злочинна війна, розв'язана проти невинного народу. А "ми всі людоїди".

Неможливо знати, у якої частини росіян подібні процеси всередині відбуваються. Але можна припустити, що ця частина може рости і за певних умов може стати фактором прозріння і опору режиму, якщо правда вилізе на світ настільки, що її вже буде неможливо душити.

Тепер уявімо, що їм демонструють (причому роздуто, показуючи розтрощену балкою чи осколком української ракети голівку російської дівчинки) правдиві кадри, факти. Все, ця частина росіян, які в душі "не визначилися", у кого вже є певні сумніви щодо правдивості роспропаганди, моментально буде кинута, вже назавжди, в лапи тієї роспропаганди. Адже набагато легше себе виправдовувати, коли той, кого ти ґвалтуєш, сам виявляється ґвалтівником. Людоїду легше жити зі спокійною совістю, якщо той, кого він їсть, виявляється сам людоїд.

Ось чому не треба вбивати цивільних росіян.

Спеціально для Gazeta.ua

Если вы заметили ошибку в тексте, выделите ее мышкой и нажмите комбинацию клавиш Alt+A
Комментировать
Поделиться:

Комментарии

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі