Три правди про реальність війни. Моя відповідь NYT

Мусимо всі визнати, що є лише одна відповідь, яку ми можемо дати Путіну

У своїй редакційній статті The New York Times закликали владу США бути реалістами і визнати, що Україна не може перемогти Росію. Я звернув увагу на це звернення до відчуття реальності, тому, що великою мірою вся ця жахлива війна відбувається за те, в якій реальності нам жити і що ми вважаємо правдою. Я пишу цю статтю в Києві, де перебував весь час з початку війни та де мені досі доводиться бігати в підвал по кілька разів на день через повітряні тривоги. Тут є особливе відчуття реальності війни, про яку я хочу розповісти три правди.

Перша правда полягає в тому, що це не війна Росії і України. Поширена помилкова теза, що війна закінчиться як тільки українці і росіяни знайдуть спільну мову, змушує багатьох політиків і аналітиків робити неправильні висновки. Насправді, це війна Росії проти Заходу та його цінностей. Я нагадаю, як все почалося. В середині грудня Путін вимагав укласти новий договір безпеки з США та НАТО. Умови цього договору стосувались не тільки заборони вступу України та інших країн до блоку, а в тому числі розміщення сил НАТО в Європі. Відмова укладати цей договір і стала обгрунтуванням його війни. Він неодноразово повторював, що Захід не залишив йому вибору. Із цього ми бачимо, що завершення війни не може бути питанням російсько-українських стосунків. Перемога в Україні не була ціллю Путіна. Отримавши її, він буде рухатись далі. Але отримавши поразку — він не зможе робити вже нічого.

Друга правда про реальність війни полягає в тому, що ніхто не очікував такого опору українців і такого провалу російської військової машини. Це правда, що західні розвідки і політики давали Києву два тижні, а Маріуполю — чотири дні. Росіяни зазнали поразки під Києвом в умовах, коли Україна не мала ніякого особливого озброєння, крім протитанкових ракет Javellin, NLAW і ПЗРК Stinger. Давайте будемо реалістами і визнаємо, що це хороша зброя, але не завдяки ній російська армія відступила з півночі України. Київ готувався оборонятись на кожному квадратному метрі, тисячі людей взяли в руки зброю, робили коктейлі Молотова, рили окопи. Велике досягнення, що наша армія змогла зупинити російський наступ, а тоді створити передумови для їх оточення, і не залишили їм вибору як відступити. Вже майже два місяці російська армія, яка переважає українську за потужністю в 20 разів, показує дрібні успіхи в операції на Донбасі.

Тому, коли ми прагнемо бути реалістами, то давайте визнаємо: всі оцінки того, що може або не може Україна — провалилися. Отже, твердження, що Україна не зможе відвоювати свій адміністративний кордон і перемогти Росію на своїй території, вже не виглядає таким реалістичним. Але я скажу, що є реалістичним: не існує іншого рішення війни як українська перемога. Всі потенційні припинення вогню, договори про втрати територій тощо — ми це проходили з Мінськом 1 і 2. Всі можливі рішення, окрім української перемоги є рішеннями відкласти конфлікт в часі.

Нарешті, є ще одна правда про реальність війни. Особливо болюча — це правда про Бучу. Після звірств і геноциду в Бучі розвинутий світ не може собі дозволити мати справу з Кремлем. Той хто дозволяє гвалтувати малих дітей і вбивати їх матерів, становить загрозу всьому світу, а не Україні. У Бучі Путін атакував не Україну, а світову систему безпеки та миру, створену після Другої світової. На жаль, у Бучі Путін знищив "ніколи знову", яке щороку на 8 травня повторював весь розвинутий світ. І єдину відповідь, яку можуть йому дати всі, хто вірить в права людини, — військова поразка РФ.

Оригінал