Мінські угоди ведуть нас до погибелі
Вони виконали свою місію
А ви пам'ятаєте, що робили рівно сім років тому? Про що думали? Що відчували? Що вас, можливо, лякало? За що переживали?
Не пам'ятаєте? А я от чітко пам'ятаю початок вересня 2014 року.
Після Іловайського котла і відступу під ударами російської армії українських підрозділів, здавалось, на нас чекатиме військова катастрофа. Російська армія без жодного спротиву візьме Маріуполь та розвине подальший наступ на південь у бік Бердянська та Херсона.
Пам'ятаєте, що їх тоді зупинило? Правильно. Переговори і підписання першого варіанту Мінських угод.
Можна довго дискутувати про їх доцільність. Обговорювати чи варто на них далі опиратися, чи вийти з них в односторонньому порядку. Це питання майбутнього.
А поки маємо визнати - на той момент вони свою місію виконали. Україна отримала паузу в бойових діях, завдяки якій змогла фактично відновити розвалену Януковичем армію.
Україна отримала паузу в бойових діях, завдяки якій змогла відновити розвалену Януковичем армію
Час іде. І те, що нас тоді врятувало, наразі веде до погибелі. І судячи з усього, ця осінь може стати доленосною як для майбутнього Мінських угод, так і для України в цілому.
Сподіваюсь, очільникам держави вистачить розуму, мудрості та компетенцій зробити вірний вибір.
