Они не умеют делать продукт на украинском языке

Дивлюсь українські телесеріали із професійного інтересу. Останніми днями, триває страшенний гайп стосовно того, якою мовою має бути телепродукт. Читала із цього приводу чимало думок. Але проблема в тому, що ті, хто говорив та писав про українські серіали, здебільшого не бачив їх.

Проблема має два кінця. Усі телевізійники зневажають свою аудиторію. Вважають, що роблять телепродукт для ідіотів. З іншого боку — люди ж це дивляться. І якось співіснують між собою. Одні роблять гімно, інші його хавають. Звісно, можна ж перемкнути канал, коли не подобається контент. Але у багатьох переважно старших людей, немає такої змоги. В них немає стимулу вчитися розбиратись у цифрових технологіях, дивитись Youtube, чи тим більше, платити за контент. Або є ще ліниві глядачі.

Виробники контенту — теж, ліниві сраки: "Ми звикли так 70 років працювати!" Роблять одні й ті ж серіали, бачучи, що ті збирають рейтинги, не збільшують їх бюджет... і все це замикається в кільце.

З цієї проблеми й виникає все те, що говорили продюсери телеканалу "1+1", через що, власне і здійнявся гайп. Українська — лише для комедій.

Причин такої їх думки є дві. Перша — вони дуже довго працювали на російський ринок, і не хочуть його втрачати, бо там теж гроші. Тому контент — російськомовний. Росіяни ж не будуть дивитись дубльований чи з титрами продукт. А ми будемо!

Друга причина — зважаючи на ці обставини, вони не вміють робити україномовного продукту. Починаючи зі сценаристів, закінчуючи акторами. Українська, як інструмент, у них відсутня. Замість того, аби вчитися, а вийти добре може не одразу, їм легше сказати "та просто комедії краще заходять українською, а всі інші, серйозні наші фільми, (це вони про свої тупорилі мелодрами) не дуже. Органіка української не така".

Окрім того, коли продюсери намагаються апелювати до аудиторії, кажучи, що вона не хоче дивитись продукт українською, або ж просто кажуть, що вона тупа, це уже нагадує сюжет книги француза Фредеріка Беґбедера "99 франків".

"Хто така домогосподарка? Втомлена бідолага. От вона ходить по супермаркету, верескливі діти у возику, руки в лайні, серце в крові. В неї купа проблем!", - в них абсолютно зневажливе ставлення до своїх клієнтів, яким вони тулять свій продукт. Можливо, вони ніколи їх і не бачили, і уявлення помилкове. Можливо, домогосподарки трохи розумніші, ніж "руки в лайні, серце в крові".

А тепер перейдемо до прикладів конкретних. Один із найгірших україномовних телесеріалів - "Століття Якова". Там погано все. Приблизно та ж історія, що з фільмами "Штольня" і "Синевир". Кажуть, що українська не пасує до кіно. Запитую, що вони дивились — у відповідь лише ці два фільми, які вийшли, ще за Царя Гороха. Але приблизно такої ж якості вийшов серіал "Століття Якова". Його виробники, виправдовувались, що грошей мало. Це справді проблема. Але цього разу винні не гроші. Сам серіал вийшов смішним.

Головну роль виконував Роман Луцький, який прекрасно зіграв у фільмі "Сторожова застава", але жахливо у серіалі. І він сам це знає. Чому? Головна причина - режисер Бата Недич. Він не розуміє органіки української. Не розуміє де штучна, а де природна, тому він просто не може поправляти акторів. А актори не завжди бачать себе збоку, не завжди можуть самі із собою вправлятися. І не мусять у багатьох випадках, бо ж є режисери, які контролюють ситуацію на майданчику. Недич цього не робить, тому й виходить отаке.

Інший серіал "Прислуга"— двомовний, "шоб як у житті". Там актори грають хріново, навіть російською. Українською — ще гірше. Але звісно, не через те, що українська не придатна до такого "прекрасного" серіалу. Текст, який промовляють актори написаний погано. Він штучний, книжний. В житті люди так не розмовляють. І от такий текст потрапляє до акторів, які не розуміють цієї книжності, або не можуть її змінити, або грають погано, або української не знають. Режисер не відстрілює, як це усе виглядає, монтує і транслює. У серіалі грає Сергій Фролов. Він виконував головну роль у повнометражному фільмі "Таємний щоденник Симона Петлюри". Його дублювали та тонували, бо він не говорить українською. То, певно, українська винувата, що актор її не знає?

Ще один серіал Недича - "Село на мільйон". Українська там значно органічніша, ніж в його драматичних серіалах. Тому й складається думка - "так, звісно, українська більше придатна для комедій". Вона заходить, через те, що сам серіал схожий на клоунаду, із гіпертрофованими ситуаціями, фразами, героями. Усі такі комедії, у нас такі.

Тому цілком природно, що в серйозному драматичному серіалі актор із українською мовою виглядатиме неорганічно, а в серіалі, де треба кривлятись — уже добре. Але це теж ілюзія. Якби по тєліку показали комедію формату "Мої думки тихі", звичайно, що всі огріхи українського комедійного телепродукту стали би помітними.

Ще більш афігітєльний приклад - серіал "Катерина". Там російськомовні із "города", україномовні із села. Актор Марк Дробот прекрасно грає російською. Але коли переходить на українську, з тими ж сценаристами, продюсерами, з тим же режисером у тому ж проекті — грає жахливо. Коли в реальному житті російськомовні починають говорити українською вони скуті, невпевнені, їм важко. Те ж із актором, який не має практики, і українська не є його інструментом.

Останній приклад — "Дільничний із ДВРЗ", що виходить на телеканалі ICTV. Там, звісно, інша цільова авдиторія, канал вважають чоловічим. Замість домогосподарки Антоніни, у них глядач - таксист Віталя. Він теж ідіот, на думку керівників телеканалів. Зате збережена гендерна рівність, ніякого сексизму. У нас є ідіоти та ідіотки.

Серіал — має купу мінусів, типовий продукт українського телебачення. Але є два великі плюси. Він не лише україномовний, у ньому присутній український контекст. Згадуються події, які зараз проходять в Україні, звучать фрази, які ми знаємо і повторюємо. Другий плюс серіалу — В'ячеслав Довженко. Його ми знаємо за "Свінгерами", "Кіборгами". Переглядаючи серіал — стає зрозуміло, що актор під себе переробив текст, який очевидно був поганий спочатку. Його мова настільки жива і так відрізняється від мови інших персонажів, що це навіть кидається в очі. Це кльово, що маємо акторів, які можуть коригувати роботу режисера та своїх колег на майданчику. Але кожен має робити свою роботу добре.

Загалом у мене оптимістичні погляди в майбутнє. Зокрема, тому, що слідкую й за українським повним метром. І за останні рік чи два, у нас майже не було жодної стрічки, де була б погана українська.

Фільммейкери почали звертати на це більше уваги. Їх частіше тикали носом у те, що мова в фільмах була жахлива. По-друге, у них уже є практика, бо фільмів багато.

Якщо і в серіалах, намагатимуться працювати щораз більше із звучанням, тональністю та пластикою української, то скоро й там все буде добре.

А що робити із російським ринком — не знаю. Хотілося б від нього відмовитись.

Текст сокращен

Оригінал