Вибори в Австрії: "Ні - біженцям, так - путінському газу й інтересам Кремля"

На парламентських виборах в Австрії перемогла ультраправа Партія свободи. Її лідер обіцяє блокувати допомогу Україні та не допустити нашого членства у Євросоюзі. Але є й добра новина. Яка?

Коли я спостерігав за ходом виборчої кампанії в Австрії, то аж ніяк не міг собі уявити, що переможе у цьогорічних перегонах Австрійська Партія Свободи.

Але перед тим, як дати обґрунтування такому своєму переконанню, хочу кілька слів сказати про хід передвиборної кампанії у цій країні. Австрійці самі по собі дуже урівноважені і спокійні люди, багато в чому схожі на закарпатців. На перший погляд, політика їх узагалі не цікавить. Усталений спосіб життя, відносна замкненість, достаток, заможність переважної більшості, спокій та благодать сприяють тому, щоб політикою не цікавитися взагалі. Але мудрість підказує: якщо ти не цікавишся політикою - вона зацікавиться тобою. Тому на вибори прийшло більше 75% виборців.

Та повернемося до передвиборної кампанії. Жодних білбордів у Штирії - одній із областей Австрії - нема. Як, певно, і в усій країні. Бо результат впливу на переконання громадян та на їхні політичні вподобання від цього виду реклами нульовий. Портрети лідерів партій та їхні гасла розвішують на рекламних тумбах, пристосованих для цього автобусних зупинках та сітілайтах. Вони приблизно такого розміру, як і в Україні, і їх геть небагато. Жодних додаткових рекламних щитів, жодних плакатів та написів на парканах, на стінах, на дверях будинків і воротах приватних господарств немає. Жодних листівок не друкують, мітингів не проводять. У газетах та журналах політиці відводиться трошки більше місця, ніж у не передвиборний час. Десь до двадцяти відсотків площі.

Австрійцями можна захоплюватися. Вони настільки бережно ставляться до всього, що побачити щось заліплене, зламане, з написами фарбою чи крейдою просто неможливо. Єдине, що я побачив у містечку Фойтсберг - це вуса Гітлера, які малювали вночі свідомі австрійці на всіх зображеннях лідера ультраправої австрійської Партії свободи Герберта Кікля. Саме на цьому, на цих вусах, і ґрунтувалося моє переконання в тому, що Партія свободи перемогти на виборах не зможе.

Та найбільш ефективними у політичній боротьбі в Європі є передвиборні програми, які партії публікують у пресі та озвучують найважливіші пункти із них на телебаченні у політичних шоу. То що саме у програмі Партії свободи дозволило набрати ультраправим аж 29,2% (на другому місці - Австрійська народна партія (ÖVP) чинного канцлера Карла Негаммера із 26,5%, на третьому - Соціал-демократична партія Австрії (SPÖ), яка отримала 21%. А далі йдуть "зелені" та NEOS, які здобули 8% та 9% голосів виборців відповідно). Це забезпечить для партії Кікля близько 58 місць у 183-містному парламенті, партії чинного канцлера - 52, соціал-демократам - 41, "зеленим" - 15, а NEOS приблизно 17 місць. Приблизно, бо остаточні дані будуть опубліковані аж 16 жовтня.

Оскільки Австрія є нейтральною країною, вона не допомагає Україні зброєю, але фінансову допомогу надає. Зокрема, виділила два мільйони євро на обладнання для розмінування в Україні та робить виплати до Європейського фонду миру, з якого фінансуються постачання зброї для наших ЗСУ. Програма Партії свободи передбачає покласти цьому край. Адже це кошти платників податків і саме ці виплати впливають на рівень життя австрійців та інфляцію в країні. Крім того, заявляє пан Кікль, податки значної частини найменш захищених верств населення треба знизити. І обіцяє це зробити. Виборцям це подобається.

Що стосується України, то Герберт Кікль неодноразово говорив, що поставить хрест і на амбіціях України щодо вступу до Євросоюзу, заявляв про "загрозу європейському сільському господарству" та про те, що блокуватиме усі рішення Європарламенту, що стосуються допомоги Україні та санкцій проти Росії. Ну і головна теза його програми: "перетворити Австрію на фортецю, недоступну для біженців". Алюзії з Гітлером виникають тоді, коли починаєш розбиратися, які саме біженці так дошкуляють панові Герберту? У кількох своїх виступах він уточнив, що "мусульмани в Європі стають основною загрозою для білих людей".

Мусульман у Австрії близько 450 тисяч (українців - тільки 12 тис). Усі вони вивчають мову і претендують на громадянство - у той час, коли значна частина українців прагне чи планує повернутися додому. Мало того, 75% мусульман приймають католицизм. Отже, закони, які пропонує прийняти радикальна Партія свободи, мають бути спрямовані насамперед проти біженців із мусульманських країн. Але хіба хоч один закон уточнює, що він проти цих біженців, а не проти отих? Тому під одну гребінку можуть легко попасти і українці в Австрії, які отримують від уряду значну допомогу.

І ще одне. Чому австрійська Партія свободи так любить і підтримує диктаторську Росію, у якій свобода людям і не сниться? А тому, що на відміну від більшості країн ЄС, які звільнилися від монопольної енергетичної залежності від Москви, Австрія споживає близько 83% саме російського газу. Над зменшенням залежності нинішній уряд працює мало, що дає ще один козир у руки ультраправих сил. Також не виключено, що Партія свободи отримує фінансову допомогу від Кремля. Адже ще не вщух шум довкола гучного скандалу щодо обіцянок Кікля сприяти діяльності дочки російського олігарха та забезпечити їй "лояльне ставлення" в обхід санкцій. Такі заяви на благодійній основі не робляться, погодьтеся.

Що має непокоїти нас? Те, що ультраправі в Європі знаходять спільну мову. На кількох важливих форумах Кікль стояв поруч із Орбаном, який показово ігнорує усі європейські рішення щодо підтримки України. А саме за таку позицію проголосувала майже третина виборців Австрії. Це багато. Це має насторожувати. Це має спонукати наше МЗС більше уваги приділяти донесенню до європейців правди про війну і про нашу позицію прямо, а не через сумнівні інформаційні агентства, які живуть під впливом ворожої пропаганди. Це як мінімум.

Що може нас обнадіювати? А те, що, найбільш імовірно, канцлером Австрії Кікль не стане. Бо він не зможе створити коаліцію а парламенті. З ним ніхто справи мати не хоче. Прямо про це уже заявила Народна партія, представником якої є чинний канцлер, та партія "зелених", лідер якої є президентом Австрії. Призначення президентом канцлера від іншої партії це не суперечитиме законам країни. Тим більше, що різниця кількості процентів між трьома лідерами перегонів не така вже й велика.

Gazeta.ua