Дива приватизації: стратегічне підприємство віддають за безцінь

Під час війни нерухомість падає в ціні. Чиновники, які збагаталися на цьому лихові - обростають елітними автівками і майном. Але навіщо вони продають цінні державні активи за копійки? Адже по війні ці активи можуть зрости у сотню разів?

Чому під час війни багато чиновників і депутатів купують нерухомість та автомобілі, а не навпаки? І до чого тут приватизація. Як ви вже зауважили, електронні декларації багатьох публічних осіб приростають активами під час війни. Морально-етичний аспект цього не обговорюю.

Важливо інше - чому вони це роблять? Тому що вигідно. Нерухомість знижується в ціні, особливо елітна. Власник котеджу в Києві, який втомився від війни в київських ресторанах і вирішив переміститися до ресторанів паризьких, дасть непогану знижку покупцю, який розбагатів під час війни. Щодо авто теж є аспекти: наприклад, зняття податків при імпорті під приводом турботи про волонтерів на початку війни. Коли з країни за пару місяців вимили під купівлю авто до $3 млрд і поляки витріщали очі на колони елітних авто у бік нашого кордону із західного напрямку.

Чому ніхто з публічних осіб не продає свою нерухомість (за винятком тих, хто вирішив телепортуватися під чужими документами)? Відповідь проста - це невигідно і без крайньої потреби ніхто цього не робитиме. А крайньої потреби у цих колах ніколи не буває. Але чому наші чиновники із такою маніакальною наполегливістю хочуть продати залишки ліквідних державних активів під час війни? Адже якби це були їхні активи, вони цього не робили б. А державні - що, можна? Там інша логіка?

Під час війни у ​​контрциклі розвитку ти ніколи не отримаєш навіть мінімальної ціни мирного часу. Навіщо зараз продавати, наприклад, Об'єднану гірничохімічну компанію за 3,6 млрд грн чи менш ніж за $100 млн? Адже це унікальна компанія, яка контролює видобуток титану - стратегічної сировини. Це основа майбутньої кластерної моделі економіки та одного з ключових кластерів - титанового. В рамках якого можна реанімувати й Запорізький титаномагнієвий комбінат.

Зрозуміло, що зараз ніхто в Запоріжжі не запускатиме переробку титану - немає електроенергії, поряд лінія фронту, удари росіян з повітря. У таких умовах купують дешево тільки ті, хто й надалі посилюватиме сировинний характер нашої економіки, постачаючи титан як цінну сировину на підприємства в інші країни. Адже за титаном ефект мультиплікатора (зростання вартості готового товару порівняно із сировиною) один із найбільших - більш ніж 1:100.

Навіщо нам віддавати 99 доларів, отримуючи лише один? Чи 3,6 млрд грн врятують бюджет? Ми витрачаємо до 300 млрд грн на місяць, або майже 10 млрд грн на день. Тобто грошей від приватизації у 3,6 млрд грн вистачить менш, як на пів дня видатків Мінфіну. Може, краще почекати до закінчення війни і не розбазарювати національне надбання, коли його вже одного разу повернули, забравши у відомого олігарха у держвласність.

Оригінал