Де в Україні закінчується демократія: "перехідний" скандал

Дискусії, пояснення... зрештою, навіть здоровий глузд відступає перед споконвічними стихійними явищами: "нравицця" і "хочецця". Географія, часові пояси? Ні, не чули

Цікава річ - демократія. Припущення стосовно її ефективності базується на уявленні, що велика група людей (народ) приймає рішення краще, ніж одна людина (монархія) або невелика група людей (аристократія). У даному випадку краще - це ефективніше і справедливіше. Обидві категорії лежать в площині раціональності, зокрема, - її логічного і морального вимірів. Але те, що несеться в українському публічному просторі з приводу рішення ВР щодо переведення годинників, є дуже показовою ілюстрацією того, наскільки важко великій групі людей бодай наблизитися до якої-не-якої раціональності.

Слухаю дискусію на Українському радіо. Тобто, це вам не фейсбук-матюкливий-срач. У студії експертка з обговорюваних питань і двоє професійних ведучих. Питання, яке заганяє всіх учасників у емоційний раж і логічний ступор - який час залишати, якщо відмовитися від переведення годинників. Здавалося б, усе на поверхні. Україні пощастило мати столицю, до якої прив'язується зазвичай "декретний" час, приблизно посередині країни (по вектору схід-захід). Київ розташований на 31 градусі східної довготи. Тобто, ідеально відповідає другому часовому поясу.

Здавалося б, очевидно: запровадження "літнього часу" на весь рік означає не що інше, як просте переведення країни в третій часовий пояс. Тобто, назад, до Москви.
Але ні! Нічого не ясно. Тому що буде світло о третій годині. Або буде менший світловий день (OMG!). Демократія безсила перед двома стихійними явищами, які не піддаються контролю (принаймні, в Україні) - "нравицця" і "хочецця".

Оригінал