Ми живемо у 1940-му. Щомиті стає тільки гірше

Влітку 2024 року просто має статися перелам, інакше самі ми ще чотири роки не протягнемо

На вихідних стався у мене напад історичного песимізму.

Всю першу половину цього року я почувався наче в середині 1944-го – навколо лютий пи**ець, але світло в кінці тунелю видно неозброєним оком. В останні ж місяці живу неначе в середині 1940-го – навколо уже пиз**ць, але щомиті стає тільки гірше.

Автократії згуртувалися і наступають. Росія досі не впала, тишком-нишком капіталісти на Заході і Сході продають їй мотузки, на яких вона їх вішатиме.

В демократіях при владі популісти і боягузи. В будинку шерифа – пожежа, але частина домочадців не дає її загасити. Сам шериф курить безглуздий, шкідливий і злочинний "план керування ескалацією". Населення вражено вірусами лівацтва та побутового ідіотизму. Західні виші давно стали ху*сосними станціями.

У нас верхівка думає про збереження влади, а не про перемогу (якось воно буде, всі нам винні). Силовики пресують захисників. Бюджет грабують нагорі схемами, а внизу – овочерізками. Вата підняла голову і готується до виборів.

Єврейські погроми – в Росії, але нацистів досі шукають у нас, ко-ко-ко, Бандера, ко-ко-ко, Шухевич.

Зима близько.

Залишилася віра в диво. Тому влітку 2024-го просто має статися перелам, інакше самі ми ще чотири роки не протягнемо.

Але Боженька нас любить, тому все буде добре, але не прямо зараз.

Вибачте.

Оригінал