Є той, кого цьогорічний "Оскар" вкурвив більше, ніж українців

І цей хтось – бункєрний дєд, який боїться Навального як вогню

Не Навальний виграв "Оскар". Його виграв документальний фільм "Навальний", які зняли CNN і HBO про те, що Росія – небезпечна країна, якою править божевільний тиран-терорист, що травить опонентів хімічною зброєю.

Парадокс, але сильніше за українців присудження цього "Оскара" може вкурвити тільки людей, що живуть у Кремлі.

У чому тоді проблема? Проблема у нас в очікуваннях. Багато хто з українців очікує, що раптом люди з Голівуду мають ставитися до Росії як до проклятого місця, де проблема не у царі, диктаторі, генералісимусі, а в тому, що це просто хвора імперія, і всі тамтешні люди – зомбі. Проблема в тому, що ми хочемо від Голівуду, щоб він ненавидів всіх росіян, як це роблять українці. Проблема в тому, що українці хочуть, щоб Захід безальтернативно вибрав варіант знищення Росії та її розпаду на десятки держав. Проблема в тому, що українці хочуть, щоб американці так само ненавиділи росіян, як і ми. Але поки російські бомби не падають на американські міста, це неможливо. Ми хочемо, щоб Захід прийняв український світогляд. Ми хочемо, щоб вони не шукали світло у темній країні.

Але це неможливо. Ніколи західні інтелектуали не прийняли б цю парадигму. Ніколи.

І їх позиція зрозуміла як з раціональної точки зору, так і з емоційної.

Для Заходу найкращим варіантом завершення війни був би переворот у Кремлі, в результаті якого до влади прийшов би Навальний. Війна би завершилась, Росія би стала союзником США проти Китаю. І Навальний також це розуміє і тому презентував план завершення війни, де каже про виведення російських військ, в тому числі з Криму, і виплату репарацій Україні. Повністю йдучи у фарватері західного мейнстриму. До речі, з раціональної точки зору, якщо ми не розглядаємо реальний сценарій розпаду Росії, то і для України це було б найкращим варіантом. Звісно, ймовірність такого варіанту дуже низька. Підтримка Навального в Росії невідома, а вплив зараз близький до нуля. Але ж ми кажемо про кращий варіант, а не найбільш ймовірний.

Навальний не став добрим. Навальний – політик. І нам байдуже, добрий він чи поганий. Нам не важливо, що він любить. Нам важливо, що він публічно говорить, яку позицію демонструє. І як буде себе поводити.

І так, Захід не хоче і не захоче розпаду Росії. Це треба розуміти. Бо це занадто багато ризиків несе з собою. І занадто багато невизначеності.

І якщо ми дивимось на це з точки зору Заходу, де і вручають "Оскар", то в чому проблема з врученням премії документальному фільму про Навального? Тим більше, що це дуже інерційна історія. Цей фільм почали робити ще до війни. Це довгий процес. І це робили професіонали, а тому продукт має бути якісним. Тут страждає російська опозиція. І страждає Навальний. Це дуже кінематографічна історія. І Голівуд любить рятувати когось від страждань. Любить співчувати. А Навальному і його історії легко співчувати і захоплюватись, якщо тільки ви не українці. Але в Голлівуді переважно не українці.

І так, українці страждають набагато більше, ніж російська опозиція. Але просто ще ніхто не встиг зняти про це якісне кіно з бюджетом, який можуть собі дозволити монстри з Голівуду. От і все. Ще буде церемонія "Оскар", на якому серед документальних фільмів переможе кіно про Україну. Але просто його ще не зняли. Не встигли. Може, цей фільм тільки планується. Може, він вже знімається. А те, що на "Оскарі" не дозволили виступ Зеленського, кажучи, що він занадто білий, як і всі українці, – так це історія не про Україну, а про протистояння всередині США. Це не наша проблема, а їхня.

І так, західний інтелектуал ніколи не прийме історію про те, що всі 140 млн мають просто зникнути. Це негуманно. А західна інтелектуальна тусовка зараз дуже гуманна. І це не про колективну вину. Бо росіяни можуть бути з точки зору голівудського інтелектуалу і винними, і одночасно жертвами. Тут немає парадоксу.

Тому давайте вчитись працювати з власними очікуваннями. Давайте зрозуміємо, що світ нам не винен. І давайте зрозуміємо, що не ми в Україні є аудиторія цього фільму, яка в результаті отримання "Оскара" зросте на порядок.

І давайте порадіємо тому, як вкурвлює зараз бункєрного дєда, який боїться Навального, який боїться будь-кого, хто може претендувати на його трон і бункер. І він отримав ще один удар. Удар всередині, де завдяки цьому фільму фігура Навального зросте, і Путін почне більше переживати з того приводу, що хтось з його посіпак може зробити ставку на Навального. Удар і по російській пропаганді в тому числі, яка дуже ефективна в Індії і Латинській Америці, наприклад. А таке кіно, де показана така Росія і такий Путін, є ударом в те місце, де Путіну болить. І це в наших інтересах.

Оригінал