Наступ на Київ. Чи зможуть росіяни повторити 24 лютого?

Тепер замість стрімкої атаки рашистам доведеться битись в лоб укріплень Сил оборони України

Воєнно-політичне керівництво України в своїх заявах наголошує, що рашисти можуть готувати на цю зиму новий наступ на Київ. Водночас в Пентагоні поки "не бачать ознак підготовки наступу" для атаки на нашу столицю. Що в свою чергу означає, що в наступні декілька тижнів чи 2-3 місяці сценарій можливої нової атаки рашистів на Київ висітиме над нами, наче дамоклів меч.

Що найважливіше тут потрібно розуміти? Навіть якщо орки знову наступатимуть з півночі та намагатимуться йти на Київ, вони все одно не зможуть повторити умовне 24 лютого. Тобто росіяни не зможуть повторити сценарій раптової атаки із обвальною появою декількох угрупувань своїх військ у неочікуваних місцях.

Просто у перші години війни 24 лютого 2022 року в руки росіянам упало декілька сприятливих факторів, які їм і дозволили вийти у передмістя Києва. Але більше оркам так не буде.

Атака рашистських військ зі сторони Білорусі того дня справді була несподіванкою, яку в принципі було неможливо передбачити. Бо збірна солянка як мінімум із 10 бригад зі складу декількох військових округів в принципі не виглядала як повноцінне ударне угрупування, здатне на успішну атаку. А залучення навіть морської піхоти Тихоокеанського флоту ВМФ РФ (що також причетна до військових злочинів у трикутнику Буча–Гостомель–Ірпінь) виглядало взагалі нонсенсом.

Тепер ситуація рівно протилежна: територія Білорусі моніториться 24/7 в пошуках будь-якої дрібниці, що може свідчити про підготовку нової сухопутної атаки.

Міністр оборони Олексій Рєзніков у одному з інтерв'ю постфактум виправдовувався: ознак підготовки до вторгнення зі сторони Білорусі тоді не було видно, бо на той момент рашисти не готували логістичні ешелони для своїх військ. І ця сама ретроспектива показує, що він аж ніяк не лукавив.

Як потім виявилось, щоб живити свої війська пальним, росіяни "загнали" зі сторони Білорусі залізничний ешелон аж на 56 цистерн, які по документам проходили як "білоруський дизель для однієї із мереж АЗС". І навряд чи б тоді комусь би вистачило фантазії побачити, що поїзд із пальним – це новітня ітерація троянського коня, якого заготували росіяни для підкорення України. Ну а той факт, що в розпал облоги Києва рашистам довелось поспіхом посилати логістичну колонну довжиною аж 64 км, може дотично свідчити, що якісь із гібридних планів по військовій логістиці окупантів явно посипались завдяки Силам оборони України та звитязі звичайних українців.

Ну а тепер на будь-які логістичні фокуси росіян є своя буквенно-циферна відповідь, і всі її прекрасно знають – M142 HIMARS та M270.

Вертолітний десант росіян зміг проскочити до Гостомеля у перші години війни лише тому, що ці перші декілька дорогоцінних годин потрібні були нашій ППО для відновлення системи управління. І то, навіть за таких умов проліт рашистів до Гостомеля був скоріше випадковістю, що зіграла на руку ворогу.

Бо, наприклад, рівно у той же день вертолітний десант орків летів до Вишгорода, мав займати греблю ГЕС, а в підсумку їх всіх позбивали, і рашистські вертольотники годували собою раків у Дніпрі. А у ніч на 25 лютого росіяни сподівались висадити десант у Василькові, але після того, як наші зенітники збили 2 десантні Ил-76, і від цього плану оркам довелось відмовитись.

Тепер же залітати в зону нашої ППО на літаках тактичної авіації та вертольотах армійської авіації ризикують хіба що небагаточисельні пілоти-"вагнерівці", яких все одно мало та котрі й так знають, що "витягнули квиток в один кінець".

Ще один фактор, яким тоді росіяни змогли скористатись, але більше не зможуть – це те, що ніхто не очікував перетворення Чорнобильської зони відчуження на зону бойових дій.

Пригадаймо, як десь на початку лютого 2022 року Нацгвардія проводила навчання по темі відстрілу із мінометів та легкої бронетехніки умовних терористів, що засіли в Прип'яті, і тоді нашому суспільству навіть легенда таких тренувань виглядала нонсенсом, а навчальні стрільби в такій зоні – взагалі абсурдом. Але потім наступило 24 лютого 2022 року, росіяни загнали в Чорнобильську зону свою бронетехніку, біля ЧАЕС влаштували склад некондиційних боєприпасів, у Рудому лісі викопали шанці, а біля міста Чорнобиль влаштували КП однієї із своїх армій. Чим зламали психологічні бар'єри у багатьох цивілізованих народів. Як приклад, одна із важливих статей військової допомоги від Німеччини – обладнання для військ РХБЗ (військ радіаційного захисту, простіше кажучи).

Врешті, у перший день війни Київ був майже беззахисним, перевага рашистів по військам була взагалі 12:1. І то навіть при такій катастрофічній перевазі орки не змогли ефективно наступати, хоча і Київ у наших руках утримали лише надлюдські зусилля оборонців столиці та боже провидіння.

Наприклад відомо, що командувач сухопутними військами Олександр Сирський формував зведені групи зі складу військових вишів для оборони Києва. І на тлі такої деталі в стилі "Крути-2" губиться дрібніша, але не менш важлива подробиця – наприклад, Музей Другої світової для оборони столиці "задонатив" свою музейну БМД-1 (в якому стані була ця бронемашина – історична наука не розкриває, але свою задачу "імітації присутності" вона явно виконала).

Один із військовослужбовців 19-ої ракетної бригади влітку в своєму інтерв'ю для ТСН казав – тоді становище виглядало настільки безнадійним, що наші ракетники готуватись бити із "Точки-У" по рашистам безпосередньо із позицій у самому Києві.

Але так, на щастя, склалось, що знайшлось достатньо багато сміливих людей, які постачали нашим війська дані про розташування рашистів. І що біля Києва чудесним опинилось декілька САУ 2С7 "Піон" калібру 203-мм, що регулярно посилали на голови ворога свої 200-кг "квіти смерті". Разом із мобільними групами, що мали "Джевеліни" та NLAW.

Тепер же для захисту наших теренів з півночі створене окреме угрупування військ, а навколо столиці збудована укріплена та ешелонована система оборони. І замість стрімкої атаки рашистам доведеться битись в лоб укріплень Сил оборони України, перевиконуючи свій "план" по трупокілометрах.

Якщо росіяни знову підуть в напрямку Києва, звісно, нам усім знову може бути страшно. Але ж тепер ми знаємо, як можна і потрібно перемагати ворога.

Оригінал