Підозра Порошенку – "геніальний" хід. Нічим добрим це не закінчиться
Світ сприйме такі дії, як політичні репресії
Можна сильно не любити Порошенка. Але у той момент, коли країна потребує міжнародної коаліції для протистояння Путіну, робити з України державу, в якій є політичні репресії, не дуже розумно.
А саме так і сприймуть підозру Порошенку на Заході. Бо коли ти висуваєш своєму головному політичному опоненту підозру, то маєш бути на 100% упевнений, що зможеш довести його провину за три хвилини на будь-яких зустрічах у будь-яких кабінетах. Якщо ти маєш відео, де твій політичний опонент п'є кров немовлят. Можна навіть російськомовних. Розпинає хлопчиків. Особисто краде яблуко у голодної дитини. Або сидить із рацією і шле повідомлення із освідченням у коханні Путіну.
Коли ти висуваєш своєму головному політичному опоненту підозру, то маєш бути на 100% упевнений, що зможеш довести його провину за три хвилини на будь-яких зустрічах у будь-яких кабінетах
Янукович мав значно більше підстав саджати Тимошенко. Тому що цей газовий контракт країна відхаркувала роками. Але однаково світ сприйняв це як політичні репресії. І нічим добрим для країни це не закінчилося. І для Януковича також. Саме політичні репресії зробили із нього ізгоя. Ще до Майдану. І, до речі, не допомагали залучати гроші країні.
Україна – форпост демократії на кордоні з Росією. І тому нас підтримують. У тому числі на шкоду власним інтересам. Але як пояснити західному обивателю, що у форпості демократії є політичні переслідування? Так, може, не варта вона того ця Україна, скаже простий німець, якому не подобається газ по 2000 тис. доларів? Може, правий Путін і українці – це росіяни, запитають прості французи? Може, не варто йому заважати? Може, Україна не гідна бути членом НАТО? Чому б не піти на поступки Путіну, якщо Україна сама натякає, що Путін має рацію?
Хто щасливий у цей момент, то це російська пропаганда. Так їм давно не допомагали.
І не важливо, чи є в тебе причини вважати Порошенка злочинцем, чи ні. Важливо, чи зможеш ти це довести, не посилаючись на 1945 рік, чи не можеш. Повірять тобі твої союзники або вирішать, що ти злякався зростання рейтингу основного політичного конкурента.
Лише сьогодні у Financial Times вийшла стаття, що в той час, коли біля воріт України стоїть ворог, усередині країни розпочинають дивну війну з олігархами, яка більше нагадує розбірки між самими олігархами. Послаблюючи цим країну. Наратив статті простий – атака на Ахметова шкодить Україні. Атака на Ахметова – не боротьба з олігархами як класом. І це не стенограма секретних посиденьок Гордона з Богданом та доктором Комаровським. Це Financial Times.
Так гадають на Заході. І не вірять у добрі наміри.
І одразу після такого сигналу треба розпочати ще й політичні репресії. Браво. Це геніальний стратегічний хід.
