Люди з грошима завжди шукають можливість заробити. В Україні її не бачать

Президентка Естонії Керсті Кальюлайд сказала, що не радить своїм бізнесменам вкладати в Україну. Бо в нас немає верховенства права.

Президентка Естонії сказала, що нам ще років 20 чекати поки ми будемо готові подати заявку на вступ до Євросоюзу.

І заговорили ображені голоси. Кажуть, що ЄС нас несправедливо недооцінює.

От біда. Ми так добре співаємо, а нас не люблять. Таке кіно знімаємо, а несправедлива недооцінка з боку американських кіноакадеміків заважає нам отримати "Оскар". Спілберг, чортів ти син, де наш "Оскар", ми тебе питаємо? Чого ти нас постійно засуджуєш?

У Києві смачна кава і найкращі ресторани (жодного сарказму), а кредитний рейтинг на рівні африканський країн. Як так можна? Ми ж українці, європейці. Давайте нам дешеві гроші, а не оце все.

Знову нас образили. От не бачать нас, які ми чудові. Не вірять. Недооцінюють.

Отакі ми невизнані генії. Нам всі винні. Нас недооцінюють. Як інфантильний підліток, ображений на весь світ. І дарма, що вже 30 років. Однаково суцільна інфантильність. Нас постійно ображають. Засуджують. Не бачать нашої геніальності.

Але питання в тому, що це саме ми не можемо оцінити себе об'єктивно. Це неможливо. І об'єктивна оцінка у стороннього глядача. Вони, глядачі, завжди праві. Як клієнти завжди праві. Завжди. І якщо ви відкрили кав'ярню, а вашу каву ніхто не купує, то не треба скиглити, треба зрозуміти, чого у сусіда, поляка, купують, а вас цураються. Бо є завжди причина. Ба більше, пані президентка причину називає. Каже що нема у нас верховенства права. Але хто ж із українців те верховенство права бачив? Хто у нього повірить? Явно ж просто нас не люблять і чіпляються ось з тим клятим верховенством права. Це просто привід…

І забувають, що найкраща оцінка - це оцінка грошима. Бо люди із грошима завжди шукають можливість заробити. І якщо б вони бачили в Україні таку можливість, то заробили б. Вже б ліктями один одного відштовхували. Бо де є недооцінка, там є можливість. Недооцінка означає, що щось дешеве, а скоро стане дорогим. І що? Штовхаються? Біжать? Ні. То може треба подумати чому?

Чому у нас кредитний рейтинг на рівні африканської країни? Чорт, може нам не довіряють? А чого? Ми ж так добре співаємо. І знову тут вилазить наша неповага до закону. Знову вилазить відсутність верховенства права. Знову вилазить те, що ми воліли б не повертати борги. І нам не дають в борг дешево. І знову таки, гроші завжди об'єктивні. І люди з грошима завжди шукають можливості. Але не бачать вони у нас можливість. Не вважають, що ми недооцінені. Бо якщо б були такі, то вже б побігли скуповувати українські борги, які мають вирости в ціні, бо це ж борги супер надійної країни і лише випадково їх оцінюють гірше Узбекистану (це не жарт).

Тому не треба шукати приємну зраду, яка звільнить нас від відповідальності за власну бідність. Ми бідні, бо до нас не приходять інвестори. Бо тих, хто приходив, ми кидали. Разом з суддями, прокурорами, депутатами. І поки вони не відчують, що тут безпечно, ніхто не прийде. Якісь зальотні шукачі пригод будуть, бо у світі є дуже багато грошей зараз, але не більше. І чим швидше ми усвідомимо, що президентка Естонії просто в голос сказала правду, тим швидше ми будемо лікувати хворобу, а не відмахуватись від неї.

А про 20 років до вступу в ЄС, чесно кажучи, ще оптимістична оцінка. І також правда. Усі про це знають. Просто в голос сказати ніяково.

Оригінал