Забагато гравців бояться втратити своїх синиць у руці

Українські демократи на небезпечній розтяжці. Намагання грати за правилами, коли всі інші грають як заманеться, накладають надмірну кількість самообмежень. А спорадичні удари "не за правилами" призводять до шквалу радісних звинувачень у лицемірстві від професійних лицемірів.

Вихід з цієї траєкторії можливий через іншу якість лідерства. Через готовність пропонувати новий баланс між прагненням до реалізації цінностей самовираження і потребою оперувати в цінностях виживання. Лідерства зі здоровою етичною рамкою, цінованим у травматизованому суспільстві високим рівнем надійності, але й спроможністю до опортунізму, яка є невід'ємною частиною політичних операцій. Такої пропозиції в демократичному таборі наразі нема.

Зараз демократичний фланг мав би вступити в серію переформатувань, змін і перероджень, виходів і заходів, щоб дати можливість дійовим особам проявляти себе у різних конфігураціях і, зрештою, на наступну політичну кампанію мати кращу якість пропозиції не тільки для свого ядра, але й для менш переконаних виборців. Цього, скоріше за все, не станеться, бо забагато гравців бояться втратити своїх синиць у руці. Це означає, що оновлене меню для виборців від демократів на наступних виборах складатиметься із старих хітів, а не нових пісень.

Ймовірним наслідком може стати "залипання маятника", коли вперше в політичній історії прагнення правлячої групи переобратись базуватимуться не на дрейфі до західніших позицій (як було з Кравчуком, Кучмою чи Порошенком), а досягатимуться застиганням в точці хиткої рівноваги між популізмом, про-західними потребами та пост-радянськими рефлексами.

Така перспектива не дуже добра для демократії. Демократія є чинником сталості для незалежності. Незалежність України є найкращою з доступних гарантій безпеки і для українського суспільства, і для кожної окремої людини в Україні.

Оригінал