Путін боїться України. Не посміє напасти

Він не зможе її обдурити з усіма своїми макронами

Дідусь Байден 13-15 квітня запобіг війні. Спасибі йому за це. Він ласкаво і шанобливо поговорив із небезпечним рецидивістом, назвавши його цього разу не вбивцею, а великим президентом великої країни. Цей психологічний прийом спрацював. На певний час. Цей час буде використано для чого? Для зміцнення суверенітету України або для мирного примусу її до капітуляції.

Процес примусу негайно почався 16 квітня в Єлисейському палаці в Парижі. Путін, Макрон і Меркель планують завершити його 19 квітня під час зустрічі їхніх радників підписанням макронівських "кластерів покрокової реалізації Мінських угод", - пише Андрій Піонтковський для "Каспаров.Ru".

На восьмий рік війни пора зрозуміти цілі і стратегію агресора. До останнього свого подиху при владі Путін буде невпинно домагатися розчленування і знищення ненависної йому незалежної України.

Після провалу плану створення "Новоросії" Кремль обрав витонченіший сценарій - вштовхування ракової пухлини ОРДЛО в політичне тіло України. Путіну не потрібні якісь додаткові шматки української території, йому потрібна вся Україна, яка під оплески Заходу, що скасовує антикремлівські санкції, проковтне наживку "відновлення її територіальної цілісності".

Йому потрібна Україна, яка слухняно легітимізує ОРДЛО в своєму правовому полі при збереженому всевладді російських силовиків, прямому політичному правлінні з Москви, сотнях патріотів України, що нудяться у підвалах для тортур, яких навіть не вносять до списків обміну.

Більш того. Україна стане відкритим Гуляйполем без тієї лінії розмежування, яку сьогодні захищають підрозділи ЗСУ.

Всі розмови про таких самих, як ми, українців спрямовані на одне: прибрати ЗСУ із займаних ними позицій і відкрити орді "іхтамнєтів" і моторол шлях вглиб країни.

Про те, куди саме "іхтамнєти" будуть розповзатися, повідав торік сам Путін, особисто позначивши намічену для анексії територію своїм указом, згідно з яким російські паспорти будуть видавати не лише мешканцям ОРДЛО, а й на всій території Донецької та Луганської областей станом на 14 квітня 2014 року. Що свідчить про задуми розширення ОРДЛО як мінімум до колишніх кордонів Донецької та Луганської областей, а далі вже як вийде.

Десятки перемир'їв були зірвані Москвою саме тому, що постійна загибель людей на лінії розмежування була необхідна російській владі як засіб психологічного тиску на Україну з метою змусити її "возз'єднатися" з ОРДЛО.

А після "братнього возз'єднання" зникне через непотрібність сама лінія розмежування, і постріли "доведених до відчаю шахтарів і трактористів" пролунають вже у Маріуполі, Харкові, Одесі, Києві.

За шість років дії Мінських угод Росія не спромоглася виконати їх базові основоположні вимоги: припинення вогню і виведення своїх "іхтамнєтів" і військової техніки з окупованої території ОРДЛО. У той же час Кремль постійно в ультимативній формі вимагає від України зміни її Конституції та інших законодавчих кроків з легалізації військово-терористичного плацдарму РФ як законного інституту української держави.

Коли ж українська влада не тільки категорично відмовилася виконувати кремлівські забаганки, а й приступила, нарешті, до демонтажу 5-ї колони ворога, Москва розгорнула безпрецедентну кампанію брязкання зброєю навколо кордонів України і обстрілів на лінії зіткнення. А перші особи режиму хором кричали про свої плани знищити українську державність.

А потім подзвонив Байден, і злий Путін (який не відповідав на дзвінки Зеленського) ніби знехотя, через губу, але все-таки начебто погодився на саміт з Байденом. І тут в кущах стрімко з'явився президент Франції за викликом Еммануель Макрон, який із захватом грає в улюблену гру всіх французьких президентів - Grandeur de France. Неодмінним атрибутом горезвісного "грандера" завжди були "особливі відносини" з СРСР/РФ. За всіма методичками, відпрацьованими поколіннями слідчих Гестапо/НКВД, Зеленський повинен був потягнутися до цієї доброї людини. І обов'язково потягнувся б, якби той не розмахував вітально 11 зловісними "кластерами покрокової реалізації Мінських угод".

Макрон не дурна людина, у нього була дуже розумна шкільна вчителька. І він прекрасно розуміє, що, поки Путін живий політично і фізично (остаточні документи про своє вічне правління він підписав 5 квітня), він нічого не мінятиме у своєму ОРДЛО. Згідно з його кластерами, покроково буде реалізуватися тільки капітуляція України та її приєднання до ОРДЛО.

Якщо 19 квітня у пана Єрмака під тортурами все ж вирвуть підпис під "кластерами Макрона" (як це вже вдавалося Суркову в червні 2019-го і Козаку в березні 2020-го), то Україну все одно вже не поставлять в кут як школярку, що не виконує забаганки строгих наставників. У кут в Києві поставлять пана радника.

А знаєте, до якої думки я обережно схиляюся, спостерігаючи останні драматичні події? Путін насправді боїться України. Він не посміє напасти на неї. І не зможе її обдурити з усіма своїми макронами.

Слава Україні!