ЗНО стає токсичним для української освіти

Технологія проведення і зміст оцінювання потребують негайних змін

Зовнішнє незалежне оцінювання стає токсичним для української освіти... Написав оце і самому страшно стало. Але і мовчати не можу. Бо тоді, коли у 2007-2008 роках ми запроваджували ЗНО, то ніхто й уявити не міг, що через 10-15 років у багатьох школах підготовка, а фактично - натягування до ЗНО, стане основним у т.з. освітньому процесі, а систематичне виконання навчальних програм, засвоєння знань, формування навичок і компетентенцій - будуть вторинними. Не уявляли, що теми, "які будуть на ЗНО", учні виявлятимуть бажання вивчати, а інші - ні. Що уроки із предметів, які "виносяться на ЗНО" відвідуватимуть, а інші предмети стануть ізгоями.

Не думали, що чимало вчителів у реальний навчальний час будуть займатися натягуванням до складання ЗНО, а керівники шкіл закриватимуть на це очі... Не уявляли, що результати ЗНО ляжуть в основу рейтингів шкіл, за якими будуть визначатися "кращі" та "гірші" заклади, а органи управління освітою знущатимуться з учителів та керівників за "низькі" результати ЗНО, хоч 75 відсотків учасників ЗНО готуються до нього з репетиторами, за даними соціологів.

Якщо відверто, то в ті далекі роки були серйозні занепокоєння з приводу можливих негативних наслідків запровадження ЗНО. Саме тому ми робили так, щоб ЗНО та загальноосвітня школа перетиналися лише в змісті програм зовнішнього оцінювання. У ті роки школа могла і не знати зареєструвався учень для проходження ЗНО чи не зареєструвався. Учасники оцінювання свої результати дізнавалися у конфіденційному режимі і мали повне право не повідомляти про них школу та вчителів. Ніякого впливу результати ЗНО на оцінки в атестаті не мали... Та і рейтинги за результатами ЗНО ніхто не будував. Тобто, "гарні" чи "погані" результати учасника оцінювання, аж ніяк не впливали на оцінку роботи школи і вчителів. Додайте до цього фактичну (не юридичну) незалежність УЦОЯО від чиновників Міністерства освіти і науки, яку повністю та беззаперечно підтримували тодішні міністри освіти - С.М. Ніколаєнко та І.О. Вакарчук, і стане очевидним, чому ЗНО не мало настільки негативного впливу на освітній процес у школі, як воно має наразі.

Втрата УЦОЯО в 2011-2014 роках формальної незалежності від чиновників Міносвіти, поєднання ДПА і ЗНО, інсталяція технологій ЗНО в освітній процес, рейтингоманія на основі результатів оцінювання зумовили ті різко негативні явища в шкільній освіті, з яких я почав цей допис. І ці руйнівні процеси продовжуються. Особливо в умовах дистанційного навчання та пандемії, які потужно виявили нездатність існуючої технології проведення ЗНО адаптуватися до практично нових умов функціонування системи загальної середньої освіти. А ця технологія лишається незмінною уже майже 15 років... Я про це писав рік тому напередодні ЗНО-2020, я пишу про це і зараз. Упродовж року, який пройшов, жодного кроку до реформування технології проведення ЗНО не зроблено. Є приказка, що старий кінь борозну не псує. Але старий кінь уже і не оре, так як молодий. Тим більше, коли світ навколо того коня за 15 років суттєво змінився. В Україні уже цифрові паспорти запроваджені, а тести ЗНО й до сьогодні виконуємо у паперових зошитах, витрачаючи мільйони гривень для їхнього друку та розвезення до пунктів тестування і назад. Дуже боюся, що з причин технологічної відсталості та реально токсичного впливу на старшу школу, питання про доцільність існування ЗНО може постати дуже серйозно.

Що робити для випередження цього можливого провалу?

По-перше. ЗНО повинно бути відокремлене від школи. Шлюб між ними має бути розірваний. Задля збереження як ЗНО, так і нормальної школи. Як варіант - повернення до практики 2007-2008 років. Із змінами. І обов'язкова відміна поєднання ЗНО і ДПА. Відміна не на рік. Назавжди. Котлети і мухи - окремо.

По-друге, категорична заборона оцінювання роботи закладів загальної середньої освіти у формі будь-яких рейтингів за результатами ЗНО. Якщо рейтинги потрібні, то має бути розроблена нова система формування таких рейтингів, але поза результатами ЗНО. В Україні є щонайменше дві потужні державні інституції, котрі можуть це зробити. Йдеться про Державну службу забезпечення якості освіти та Інститут освітньої аналітики. Хоч, власне, такі рейтинги й потрібні, як один із елементів оцінювання якості функціонування системи загальної середньої освіти.

По-третє. Технологія проведення ЗНО, як і зміст оцінювання, потребують негайних змін. Рік уже втратили. Це дуже важливо, зважаючи і на пандемію, і на дистанційне навчання... Але особливо важливо це для того, щоб навчання у старшій школі не стало лише підготовкою до ЗНО... Як воно є зараз.

Коли писав ці рядки, у ФБ побачив оголошення, що від імені Університету менеджменту освіти збираються видавати сертифікати про підвищення кваліфікації вчителям-філологам, які "готують до складання ЗНО". Не тим вчителям, які навчають учнів азам мови та літератури, а тим, які готують до складання ЗНО... Коментарі потрібні?

Розбудовуючи систему ЗНО, ми багато в чому орієнтувалися на американський SAT. Але ніде не можу знайти інформації, що рейтинги американських шкіл будуються на результатами SAT. І що американські школи під час офіційного навчального процесу готують учнів до складання SAT.

P.S. Дуже прикро було писати про токсичність ЗНО для сучасної шкільної освіти. І не хочу бути в ролі Тараса Бульби...

Оригінал