Америка лікує внутрішні травми. Світ трястиме

Для Росії настає складний момент

Американська сага триває. Ім'я переможця на президентських виборах відоме - Джозеф Байден. Але його перемога повинна бути сертифікована окремими штатами і підтверджена колегією виборців. Так себе підстраховує американська система, доводячи справу майже до абсурдності.

А поки 45-й американський президент Трамп не збирається віддавати Байдену Білий дім, сподіваючись відсудити у нього перемогу. Хоча в успіх затії вже не вірять навіть його соратники.

Американська система довела, що здатна забезпечити перевибори влади. Тепер їй доведеться пройти через випробування кризою транзиту.

До 20 січня 2021 року, коли новий президент США повинен вступити на посаду, Америці доведеться пережити чимало тривожних хвилин. Трамп готовий залишити після себе мінне поле, щоб із задоволенням спостерігати, як на ньому буде підриватися його наступник: "Якщо не я, то хоч потоп!"

Світ не спить ночами, стежачи за американською рулеткою не через порожню цікавість. Світ не спить, бо залежить від Америки. Ця країна - стрижень глобального порядку. Америка чхає, а світова спільнота відповідає конвульсіями.

Тим часом, американські вибори - не тільки боротьба двох дуже літніх людей за владу. Ми побачили зіткнення двох моделей розвитку - націонал-консерватизму і ліберального глобалізму. Зіткнення перетворюється в соціальний, расовий, гендерний конфлікт. Америка, розгубившись, зупинилася. Разом з нею застигла і решта світу.

Іронія в тому, що Сполучені Штати Америки були згуртованим суспільством з чіткою траєкторією в період протистояння з СРСР. Після розпаду Радянського Союзу здавалося, що настає епоха американського порядку. Але раптом в зеніті своєї могутності Америка почала втрачати драйв. В останнє десятиліття США почали скидати з себе світову відповідальність, ховатися в раковину. Виявилося, що гегемонізм - важка ноша.

Трамп завершив втечу, проголосивши принцип "Америка понад усе". Що означає: "Ми плюємо на всіх і гори все вогнем!"

Поразка Трампа не означає відхід зі сцени консерватизму в націонал-популістській обгортці. Близько 70 млн американців, які проголосували за Трампа, залишаються базою для курсу "а нам плювати!" Американські спостерігачі застерігають, що новий лідер консерватизму може виявитися більш підготовленим до влади, ніж Трамп.

Америка опинилася перед вибором, який вона не може зробити. Вибір одного напряму означає поглиблення розколу. Перемога однієї сили посилить опір іншої. Тому перед Байденом стоїть завдання побудувати міст між двома ворогуючими Америками.

Байден вже дав зрозуміти, що буде рухатися до середини, запозичуючи ідеї як лівих, так і трампістів. Так, він заговорив про "зовнішню політику для середнього класу", яка має створювати умови для добробуту пересічного американця, а не для розжирілих корпорацій. А це породжує загрозу для неолібералізму та глобалізації. Сьогодні, кажуть радники Байдена, глобалізація працює на Китай і "Америка не повинна повторювати дурниці про вільний рух капіталу і товарів".

Ще одна ідея Байдена - зміцнення демократії, але не за рахунок експансії, а через зміцнення інститутів всередині країни і консолідацію ліберальної спільноти. Звідси його ідея "Саміту демократій".

Байдену доведеться прислухатися до лівих прогресистів.Так, вони виступають за міжнародне антитрастове законодавство і ліквідацію офшорів. Вони хочуть, щоб світ прийняв America's Foreign Corrupt Practices Act. Можна собі уявити, який опір викличуть спроби піти по такому шляху у бізнесу, який звик оперувати в "сірих" податкових зонах і у західної еліти, яка обслуговує інтереси клептократичних держав.

Байден каже, нарешті, про повернення США до світового лідерства: "Як нація, ми повинні довести світові, що Сполучені Штати знову готові до лідерства". Але радники уточнюють: йдеться лише про прагнення бути першими серед рівних. Коротше, лідерство без диктату.

При розколі в демократичній партії і впливі республіканців у Конгресі стати новим Рузвельтом Байдену буде складно. Йому доведеться працювати зі зв'язаними руками. Але якщо йому вдасться стати психотерапевтом, який пом'якшить запеклість політичної боротьби в країні, це буде вже успіх.

А якщо все ж неймовірне і майже неможливе: Трамп залишається?! Тоді будемо сподіватися, що Америці вдасться подолати конфлікт своїх двох непримиренних половин і не піти в рознос.

Доки Америка лікує свої внутрішні травми і розбирається з собою, світ буде трясти.

Часу у Америки для переосмислення себе і консолідації небагато. Бо Китай - єдина цивілізація, яку не зупинила пандемія, буде заповнювати вакуум. Причому, у Китаю більше інструментів впливу, ніж було у Радянського Союзу. Китай діє вправніше, проникаючи в пори західного суспільства і обплутуючи його економічною залежністю.

Втім, Америка не вперше проходить через кризові часи. І щоразу вона виходила з них, підтвердивши здатність себе регенерувати. "Американці завжди знаходять єдино вірне рішення. Після того, як перепробують всі інші"- говорив Черчілль.

Америка навряд чи знайде самоствердження в ізоляції. Глобальне лідерство стало способом її існування. Так само, як державність є способом існування російської системи. Але Америці потрібно повернути довіру світу, включаючи її союзників. Сьогодні позитивно ставляться до Америки тільки 24% бельгійців, 26% німців, 31% французів, 41% британців.

А що очікувати Росії від Америки, яка шукає свою істину? Недовіра один до одного, відсутність серйозних спільних інтересів, слабкість економічної зацікавленості - все це не дає підстав говорити про можливість потепління у відносинах. "Нормальність" цих відносин - це здатність Москви і Вашингтона контролювати взаємну недовіру, не доводячи справу до конфронтації. Така "нормальність" за будь-яких американських президентів.

Найгірше, що РФ може вигадати - дражнити Америку гопництво.

Найменше, чим Америка може відповісти - це введенням в дію своїх відкладених "санкцій з пекла". Такі нації в момент, коли вони проходять через випробування, не варто дратувати.

Для Росії настає складний момент. Не тому, що Сполучені Штати Америки мають намір з Росією ворогувати. А тому, що Росія більше не є для Америки пріоритетом. Проблема в тому, що через відносини з Америкою Росія забезпечує своє самоствердження. І як тут уникнути закомплексованості?!

Оригінал