Не шукаємо легких шляхів

Президент сказав, що ми не шукаємо легких шляхів. І поставив уряду завдання підняти мінімальну зарплату на 37% за рік.

Уряд відповів "так". І мінімальна зарплата має стати через рік уже 6500 гривень.

Дійсно, не шукаємо легких шляхів.

Що такого має трапиться в кризовий рік, щоб зарплата в гривні виросла на 37%? Питання риторичне. Якщо ми, звичайно, не плануємо девальвацію гривні. Адже такий сценарій є. Подивилися на рейтинги. Побачили, що 61% українців проти співпраці з МВФ і взагалі всяких там кредитів, перестали співпрацювати з Фондом, отримали дефолт з різкою інфляцією і девальвацією. І ось тоді в мінімальній зарплаті в 6500 гривень вже немає нічого дивного. Та й українці отримають те, що хотіли. Адже не хочуть кредитів? Не хочуть. Без кредитів у світі живе тільки Північна Корея. Значить цього хоче більшість українців? Тарілка рису на день? Отримали те, що хотіли. Все справедливо. І зараз президент і уряд просто прозорливо зазирають у майбутнє, приймаючи рішення наперед.

Але давайте припустимо, що ніхто не робив самогубних дурниць. І у нас не падає курс вдвічі. І не галопує інфляція. З якого переляку тоді, крім як бажання президента, економіка повинна забезпечити такий шалений приріст зарплат? А зростання майже на 40% за рік - це шалене зростання. Не природне.

Минулого разу, коли мінімальну зарплату різко підвищили, це стало вже результатом різкої девальвації. І просто відбило реальність. А зараз? Що відображає зростання на 40% за рік? Де гроші? Де їх взяти, вірніше?

Що таке в принципі зростання мінімальної зарплати? З одного боку, це зростання витрат бюджету. Бо зарплати бюджетників треба підвищувати. І це під час кризи. На тлі рекордного дефіциту бюджету. Ці гроші тоді треба або друкувати, або позичати. Але якщо ми залишаємося з МВФ, то руки для друкування грошей у нас зв'язані. Та й ми сказали, що без самогубств. А значить гроші треба позичати. Але це різке зростання боргового навантаження, яке і так у нас цьогоріч значно зросте, з 5% до 67% від ВВП. А в наступному році значить продовжимо нарощувати стаханівськими темпами?

З іншого боку, це детінізація. Дуже часто в Україні мінімальна зарплата - це мінімальна офіційна зарплата. І все інше просто платять у конверті. Коли ми різко збільшуємо мінімальну зарплату, то просто росте та прозора частина. З одного боку, це добре. Чим менше зарплат в конвертах, тим краще. З іншого - в кризовий рік це може означати більше навантаження на бізнес, який і так під ударом від карантину і падіння купівельної спроможності. Чи потрібна така форсована детінізація саме зараз, без зняття корупційної ренти, питання відкрите. Адже з одного боку - тінь це погано. Це однозначно погано. З іншого боку - шок для бізнесу на тлі кризи не є добре. І треба шукати якесь рішення.

Але ключове - немає жодних економічних причин для такого зростання зарплати. Це абсолютно штучне рішення. У дусі відчайдушних популістських автократій. У дусі Венесуели.

І так, в Україні дійсно низькі зарплати і низькі пенсії. Але просто підвищувати їх "по моєму бажанню по моєму велінню" - це шлях курця. Щоб вони росли - повинна зростати економіка. Щоб росла економіка - повинні прийти інвестиції, причому бажано прямі зовнішні інвестиції. А щоб вони прийшли, їм необхідно почуватися в безпеці. А значить має зберігатися макроекономічна стабільність і бути проведена справжня судова реформа і реформа силовиків. І тоді так, зарплати почнуть рости.

Другий шлях - не швидкий. Але він працює. А перший не працює. Перевіряти це щоразу вже набридло.

Оригінал