Китай діє за російським сценарієм, щоб потіснити США зі світової сцени

Світ незабаром почне ностальгувати за американським гегемонізмом

Сталося неймовірне. Росії доводиться стежити за світовою сценою з партеру. На сцені панують Америка і Китай. Їхнє зіткнення або їхній діалог визначатимуть рух глобального світу.

Що до цього Росії? У нас свої турботи. У нас на порядку денному всенародне схвалення єдиновладдя на вічні часи. Іронія в тому, що всенародному схваленню гріш ціна, якщо єдиновладдя перестає бути великодержавним! Адже Росія випала з ліги тих, хто формує світову траєкторію. Але в такому разі незрозуміло, як єдиновладдя може існувати зі зламаним державним хребтом.

Тим часом, Америка не в кращій бійцівській формі. Росія все ниє щодо американського гегемонізму, зробивши його ідеєю фікс, яка повинна підживлювати нашу образливість. На ділі Америка намагається втекти від своїх зобов'язань. Виведення 15 тисяч американських військовослужбовців з Німеччини, а до цього виведення військ з Сирії, рішення виводити війська з Афганістану і обмежений контингент в Іраку - підтвердження згортання світової присутності США.

Розвал світового порядку - це наслідок відмови Америки від ролі арбітра і жандарма. Світ, якій бурчить щодо лідерства США, розгубився, не знаючи, як жити без гегемона, який всіх строїть.

Який там гегемонізм, якщо Америка звалилася в кризу. Все почало кришитися: економічна рецесія, смертельна пандемія і, нарешті, расовий конфлікт.

Аналітики давно передбачали проблеми, кажучи, що американська модель деградує. Трамп поглибив кризу, почавши підривати принципи, на яких будується американська демократія.

Але ті, хто ховає Америку, поспішають. Криза - великий лікар. Зміни неможливі без кризи, яка оголює дряхлість конструкції. Криза, що трясе США, можливо, була необхідниою, для того, щоб американці задумалася про зміни. Велика нація вже проходила через кризи в 1930-х і 1970-х роках і зуміла консолідуватися, вийшовши на новий рівень розвитку.

В американській традиції закладені регулятори, які оберігають від гіршого - збереження влади через придушення суспільства. Про це свідчить готовність американців до протесту, який еліта не може ігнорувати, і відмова армії від перетворення в інструмент придушення. "Ми не станемо репресивним органом. Ми поклялися захищати право на свободу слова та мирні зібрання", - сказали військові своєму президенту, коли той спробував змусити армію розганяти протести. З такою армією можна не бояватися за долю демократії.

Китай виглядає динамічнішим. Перша в світі цивілізація, яка сформувала державу, засновану на меритократії і правилах. У Китаї здатність правителів до самообмеження і бюрократична ефективність були закладені в управління в той час, як в Європі правили монархи, які вважали державу своєю власністю.

Одночасно Китай - країна з комплексом приниження. Довгий час Китай компенсував приниження розумною "м'якою силою". Китай зумів піднятися, як економічний гігант, почавши будувати економіку, засновану на знаннях і нових технологіях. Сьогодні Китай, володіючи найчисленнішим в світі загоном вчених і інженерів (більше 4 млн осіб), став найважливішою частиною глобального науково-технологічного хабу.

Китай зумів здійснити повзучу експансію, підпорядкувавши впливу континенти і проникнувши в пори західної економіки, при цьому витісняючи іноземні кампанії зі свого ринку. Проєкти Сі Цзіньпіна - "Зроблено в Китаї 2025", "Китайські стандарти 2035" і "Один пояс - Один шлях" - означають заявку на світове домінування і експорт китайської моделі.

Але Китай підвело нетерпіння. Занадто рано Пекін заявив про прагнення стати гегемоном. Занадто відверто Пекін почав нав'язувати себе світу. Ось, що говорять китайські аналітики, незалежні від Пекіна. Для того, щоб побудувати "світовий порядок відповідно до інтересів компартії "Китай здійснює "мілітаризацію, підкуп політиків з різних країн, мстить за критику китайської політики, створює тисячі Інститутів Конфуція по всьому світу, оплачує вчених в США та інших країнах, скуповує за кордоном стратегічні порти й інфраструктури". Китайські аналітики попереджають: китайське керівництво "ніколи не тримає обіцянок", "не вірить в правила, закони і здоровий глузд", "воно вірить тільки в силу".

Китайська мирна експансія виявилася ефективнішою за російські спроби змусити світ прийняти її державність. Китай зробив світ залежним від своєї економіки, фінансів і технологій. Але осмілівши, Китай зняв рукавички і почав діяти за російським сценарієм.

Пекін перейшов до "дипломатії вовка-воїна" - до глобального жорсткого пресингу. Нова політика асоціюється в Китаї з подвигами героя китайського блокбастера "Вовк-Воїн", в якому Ленг Фен, китайський Рембо, громить ворогів по всьому світу.

Австралія стала прикладом, який демонструє китайську готовність до відплати. "Ви хочете розслідувати нашу відповідальність за коронавірус, - каже Китай. - Отримайте відповідь!" Збільшивши мита на австралійську сільгосппродукцію, Пекін поставив австралійських фермерів перед загрозою банкрутства. Будуть знати!

Америка йде. Китай намагається окопатися на світовій сцені. Але всі вже зрозуміли, дивлячись на Дракона, який ожив, що його обійми будуть задушливі. Зрозуміли і здригнулися! Світ незабаром почне ностальгувати за американським гегемонізмом.

А Росія? Росія в партері. Добре, що не на гальорці. Дивлячись на боротьбу гігантів, ми можемо включити мізки і подумати, чия перемога буде для нас вигіднішою. При якому гегемоні для нас буде менше приниження. Вплинути на результат їхнього клінчу ми навряд чи зможемо. Потрібно звикати жити з новим балансом сил. Доведеться реалістичніше оцінювати свої амбіції. Це й на краще: прийшла пора зайнятися, нарешті, своїми справами.

Оригінал