Між Банковою і кримськими татарами зав'язується вузол непорозумінь

Команда Зеленського має переформатувати свої підходи

Заява голови кримськотатарського Меджлісу Рефата Чубарова про те, що 2 травня готується акція з масового перетину кримськими татарами адміністративного кордону України з Кримом в пункті пропуску "Чонгар", демонструє незадоволення тим, що нове українське керівництво ігнорує питання окупованого півострова на переговорах із представниками Російської Федерації.

Очевидно, що на тлі переговорів із Росією щодо Донбасу, проблема українського Криму ніби сама собою почала відходити на задній план, - пише Віктор Каспрук для "Радіо Свобода".

Винесення Криму за дужки переговорного процесу з Москвою не може влаштовувати ні Україну, ні кримських татар, батьківщина яких вже майже 6 років є зоною російської окупації.

Те, що кримськотатарський народ сам починає піднімати це надважливе питання, має як плюси, так і мінуси.

Плюс в тому, що питання підготовки до цієї акції і її проведення отримає широкий розголос у світових медіа, і зможе вкотре привернути увагу міжнародної громадськості до окупації Росією цієї української території.

Але мінус, що кримськотатарська спільнота почала розчаровуватись в українській владі, а це, в свою чергу, може означати, що кримські татари будуть готові проводити акції громадянської непокори, щоб нагадати Банковій, що не можна питання Криму залишати на невизначене потім.

Команда президента Зеленського має або прислухатися до вимог кримськотатарського народу й переформатувати свої підходи до кримського питання, або ж продовжуючи робити вигляд, що воно не головне в її намаганні порозумітися з Москвою, налаштувати цим кримських татар проти себе.

У такому разі зав'язується вузол непорозумінь між новою українською владою і кримськими татарами, які запланованою на травень акцією готові донести до керівництва України і світової спільноти, що ситуація, котра склалася, їх не влаштовує, і що мовчати вони далі не збираються.

І головна небезпека цієї ситуації у тому, що, за продовження несприятливих умов, частина керівництва Меджлісу буде готовою перейти в опозицію до влади Зеленського, що в перспективі може перерости і в опозицію загалом до України.

Зрозуміло, що подібний стан речей цілком влаштовував Путіна, для якого політичний розкол у лавах кримськотатарського народу означав би шанс вбити клин непорозуміння між кримськими татарами і українцями.

Необхідність зробити свій вибір в питанні Криму здатна стати важким випробуванням для Банкової.

Адже після акції 2 травня навряд чи можна буде продовжувати не помічати явний застій у кримському питанні.

Але якщо сучасні керівники України зроблять спробу підняти кримське питання під час переговорів із делегацією Російської Федерації щодо Донбасу, росіяни прогнозовано взагалі відмовляться проводити далі подібні зустрічі, на які так розраховують у Зеленського.

Звісно, що в такому разі вимальовується патова політична ситуація, за якої більше не можна ігнорувати кримське питання, але й підняття його, без узгодження позицій Банкової і Меджлісу, призведе лише до погіршення існуючого стану речей.

Вихід із цієї ситуації проглядається лише один: обидві сторони мають взаємно узгоджувати свої позиції перед ухваленням і публічним оприлюдненням будь-яких рішень з питання Криму.

Якщо поки що не зовсім виходить на переговорах із Москвою розглядати питання Донбасу і Криму, як нероздільне ціле, то це зовсім не має означати, що його можна виводити назавжди з переговорного контексту.

Бо в такому разі реалізовуватиметься план Путіна про відкладення питання окупованого Росією Криму на невизначений час.

Адже в Кремлі дуже сподіваються на те, що про окупований Крим згадуватимуть все менше і менше, і тоді, з часом, його анексія взагалі автоматично перейде в розряд принципово не вирішуваних питань.

Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода