Герої фронту не виростуть на історіях про Лобановського
Надихають ті, хто йдуть на конфлікт
Країна, що вже шість років воює з набагато сильнішим ворогом (і до цього багато разів уже воювала з ним), тримається на "конфліктних героях". Завжди "незручних" і складних. Наратив опору агресору ґрунтується на історіях героїзму, перемог та самопожертви українських вояків різних формацій та епох заради здобуття і збереження Україною незалежності.
Покоління солдатів і старшин армії УНР росли на історіях про козацтво та Гетьманщину. ОУН та УПА - виростали з історій про героїзм армії УНР та рівнялись на ветеранів Перших визвольних змагань. І так в усіх країнах, що борються за перехід від статусу колонії до суверенної держави.
Звідки взятись ідейному бажанню йти до війська, якщо всі вулиці називатимуться Вишневими чи Жовтневими, а не іменами легендарних бійців
Нові герої фронту та спротиву не виростуть на історіях про Лобановського, Малевича чи кого там ще Зеленський пророчить у "неконфліктні герої". Звідки взятись ідейному бажанню йти до війська, якщо всі вулиці середньостатистичного міста називатимуться Вишневими чи Жовтневими, а не іменами легендарних бійців нашого війська.
Війна апріорі передбачає "конфліктних героїв", які не будуть подобатись то проросійській частині населення, то крайнім лівим, то ще комусь.
Бо надихають і творять історію ті, хто йдуть на конфлікт - із агресором, пригнічувачем, колонізатором, несправедливістю. А не нейтральні, всім приємні персоналії. Так лише в ельфів буває.
