Світ стомився від росіян. Вважає їх безнадійними

РФ може помститися за нелюбов, неповагу і байдужість

Росія знову пробилася на світову авансцену. Поділили з Ердоганом Сирію. Змусили Київ погодитися з кремлівськими умовами миру. Прямо до Путіна в Сочі доставили Африку. Але найголовніше — Європа в особі Макрона розкрила свої обійми. Хіба не привід для радощів, коли державність виявилася джерелом самоствердження влади. Бо інших не лишилося. Натхненна кремлівська рать виголосила: "Росія стає основним постачальником стабільності і безпеки в світі".

Але тоді чому американський держсекретар Майкл Помпео в своїй програмній промові в Нью-Йорку (2019 Herman Kahn Award Remarks), наголошуючи про пріоритети зовнішньої політики США, жодного разу не згадав Росію — ні як партнера по діалогу, ні як загрозу? Говорив Помпео тільки про Китай. Втім, і решта світу не усвідомила важливість повернення Росії як гаранта позитивних цінностей.

Більш того, російські перемоги виглядають як попередження про майбутні неприємності. Навіть прокремлівські спостерігачі визнають: "Росія, захопивши низку "пануючих висот" в міжнародній політиці, наражатиметься на проблему щодо їх утримання і, швидше за все, застрягне в клубку найскладніших взаємопов'язаних обставин. Та й власне пошкодує, що в це втягнулася".

А й справді: вплутатися в криваву кашу на Близькому Сході, звідки тікають американці, — це свідчення радше нерозсудливості, ніж стратегічного розрахунку.

А як же готовність Зеленського прийняти російську інтерпретацію "формули Штайнмаєра"? Гірка іронія в тім, що Зеленський приречений на свій Майдан, якщо ризикне це зробити. А обійми красеня Макрона? Теж нічого нема обіцяючого: французький президент намагається використовувати Москву для захоплення лідерства на спорожнілій європейській ниві. До речі, роздратовуючи німців і решту Європи. І що отримає Росія, ставши для Макрона трампліном?

Які взагалі можуть бути сподівання на повернення Росії до діалогу із Заходом, якщо Росія перетворилася для нього на уособлення чужого і небезпечного.

Тільки погляньте: 60% канадців, 64% американців, 59% німців, 66% французів і іспанців, 67% британців, 79% шведів і голландців, 69% поляків висловлюють своє негативне ставлення до Росії.

Путіну не довіряють 72% канадців, 74% американців, 80% німців, 79% французів, 75% британців, 80% шведів, 85% голландців і 89% поляків.

Які на цьому тлі можуть бути підстави для висновку про роль Росії як ключового "постачальника" глобальної безпеки і стабільності?

Тим часом світова спільнота втрачає інтерес до Росії. Ті, хто пише про Росію, збентежені пошуками способу утримати увагу на своєму предметі. Навіть Путін перестав збуджувати уяву.

Експерти з Росії рвуть жили, щоб підвищити її значимість (заодно і власну). Якщо раніше було модним доводити інтеграцію Росії в західний світ, то тепер потрібно доводити її загрозу для цього світу. Інакше нема про що говорити. Перемелювати російські вимоги і слухати нескінченну російське ниття на тему "ви нас не поважаєте!" всім уже смертельно набридло.

Принизливо не те, що РФ перестали поважати і росіянам не вірять. Принизливо те, що їх вважають безнадійними. Принизливо те, що світ від них стомився. Немає особливого бажання навіть протистояти. Радше навпаки, західні прагматики кажуть: росіян не змінити; але з ними не варто сваритися. Будемо робити вигляд, що вони нам цікаві; будемо з ними обговорювати плани, яким не судилося здійснитися. Аби вони нам не гадили. Ось саме це і є найбільш принизливим для російської гордині — огидні байдужість і ставлення, як до приреченого анахронізму.

Втім, Росія може вплинути на західний світ. Яким чином? Намагаючись ощасливити дружбою того чи іншого західного лідера. Коли ліберальна цивілізація дивиться на Росію як генетичне зло, це буде вірний спосіб політичного вбивства. Новий саміт Путіна з Трампом цілком може надати новий привід для імпічменту останнього.

Тож РФ може помститися. Помститися за нелюбов, за неповагу, за байдужість. Але наскільки ця помста буде рівнозначною платою за втрату до нас інтересу?

Оригінал