Очолити митницю із зарплатою $2 тис. може ідіот чи корупціонер

І не треба про служіння державі, волонтерство. Це не працює

Ми, Україна, тут взялися виконувати зобов'язання перед МВФ і почали реформу ДФС. Насамперед розділили митницю і податкову. Проте це легко. Розділити, об'єднати, потім знову розділити. Це справа нескладна. І суть мало в чому змінює. Ось і настав другий етап. Конкурс на очільника податкової і конкурс на керівника митниці. Тобто обрання тих людей, які започаткують одну з найважливіших і найскладніших реформ у країні. Мають бути кваліфікованими з одного боку, а з іншого – їм належить оголосити нещадну боротьбу з корупцією. Перетворять службу на сервісну. Позбавляться всіх корупціонерів. Наймуть нових людей. З чистою і не заплямованою репутацією, готових працювати, а не заробляти на відкатах.

Загалом така була ідея. У МВФ така була ідея безсумнівно. І, мабуть, в українського суспільства також.

А тепер почалося виконання. Отже, оголосили конкурс. І встановили зарплату. І зарплата ця, у глави податкової має становити 24 тисячі гривень. Зараз на таку зарплатню на Кіровоградщині комбайнерів шукають. І не завжди знаходять. Там, як завжди, будуть надбавки і різного роду премії – так уже повелося в українському державному секторі. І в сумі вийде аж 60-70 тисяч гривень. Трохи більше двох тисяч доларів.

А тепер увага питання. Кого хочуть знайти на ці гроші? Навіщо оголошувати конкурс, коли вже одними умовами щодо зарплати ставите заслінку перед усіма потенційними кандидатами? Перед кандидатами, які можуть виконати поставлене завдання. Чи, певно, ті, хто оголошує конкурс, мають інше бачення завдань?

Запитайте у рекрутерів, скільки айтішників вони могли би знайти на таку зарплату. Не одразу після вишу, а бодай з досвідом 3-5 років. Скільки керівників в корпоративному секторі погодилися б на таку роботу? І ви одразу збагнете, що нікого якісного знайти неможливо. Навіть на нову зарплату Коболєва, 500 тисяч гривень на місяць, ви навряд чи знайдете. Тому що люди, спроможні виконати таку роботу, зараз отримують набагато більше. Саме так, спробуйте знайти менеджмент в показовий у цьому плані ІТ-сектор з такою зарплатою. Менше 20 тисяч доларів. Ви не знайдете.

Ці люди, які нам потрібні, наразі заробляють набагато більше. Вони працюють у корпоративному секторі, отримують високу зарплату, перебувають в зоні комфорту. У них цілком влаштоване життя. І їм потрібно перейти на держслужбу, жити в бункері, наражатися одразу на кримінальні справи від Генпрокуратури і СБУ, працювати з людьми, які працювати не жадають і не звикли, повністю зіпсувати собі життя. І все це вони мають зробити, знизивши свій прибуток більш ніж у 10 разів? Як ви ввважаєте, чи багато людей зволіють піти на такий відчайдушний крок?

Кого можна знайти на таку зарплату на таку високу посаду? Тільки ідіота чи корупціонера.

Що ж, завдяки конкурсу відсіються ідіотів. Залишаться тільки корупціонери. І ми будемо боротися з корупцією в митниці під керівництвом корупціонера. Причому не колишнього корупціонера, який перейшов на світлий бік. Як трапилося свого часу у Британії, коли вони наймали контрабандистів боротися із контрабандою. Ні, прийде той, хто бачить своєю метою продовження корупції. Позаяк зарплата. Прийде новий Насиров. Патріот із патріотів. І знову рано чи пізно ми побачимо його під ковдрою. У кращому випадку. Бо якщо людині не платить держава, їй платить хтось інший. Не публічно. У конверті. І результат тоді отримує не держава, не українські платники податків, а хтось інший.

Так, люди ті ще тварини. І вони охочі до грошей. І це нормально. Надто люди, які витратили чимало сил і здоров'я на роботу над собою. На свою освіту. На власну кар'єру. Вони хочуть отримувати багато грошей. І в них є така можливість. В Україні. Не виїжджаючи до Польщі. Працюючи чесно. Без обкрадань. Це треба розуміти. В Україні така можливість є. І в Україні є багато чесних людей, які заробляють 10, 20, 50 і 100 тисяч доларів на місяць.

І не треба про служіння державі. І про волонтерство. Це не працює. Люди, які можуть виконати це завдання, які мають відповідну кваліфікацію, досвід та освіту, не підуть у волонтерство.

А коли й підуть, то за декілька місяців до них завітає дружина (чоловік) і скаже: "Годі вже, давай це облишимо". Бо є таке поняття, як "рівень життя". Як школи для дітей, як звичка подорожувати, як витрати на наявні активи. І волонтерство не працює.

Тож, відверто кажучи, або треба проводити конкурс з високим рівнем зарплати, або не проводити взагалі. Адже все це поки що виглядає такою собі профанацією. Ще однією дискредитацією реформ.

Оригінал