У Кремлі розуміють, чим все закінчиться, але вже не можуть зупинитися

"Вони з глузду з'їхали!", - голосили ми, дивлячись на те, що виробляє російська влада. "Яка ж дурість!", - жахаються коментатори, складаючи кремлівський "список ганьби": пенсійний дефолт, міністр, який погрожує розправою Навальному, провал "солсберійський туристів", фальсифікація виборів в Примор'ї, російський літак, збитий сирійцями з російської ж ракети, дірка в космічному кораблі, яку заліпили клеєм, загроза заборони на ходіння долара, нова брехня про загибель малазійський Боїнг, чергове затримання Навального.

Спроби влади виправити ляпи тільки погіршують ситуацію, перетворюючи її на фарс. Хіба скасування виборів у Владивостоці повернуло віру у вибори? Хіба не фарс вибори у Володимирській області і Хабаровському краї, коли переможці робили все, щоб не перемогти? А як назвати інтерв'ю "солсберійських"? А як виглядають спроби звалити провину за загибель російського літака на Ізраїль, а за дірку в кораблі "Союз" на американців? Нарешті, останній постріл у власну кінцівку: надання сирійцям ракетного комплексу С-300, що означає виклик Ізраїлю і, звичайно, Америці (ізраїльтяни вже точно на це дадуть відповідь).

Якщо всі ці "досягнення" розглядати, як дурість, виникає надія, що її можна виправити, почистивши кадри. Чим сьогодні Кремль і зайнявся. Насправді ж те, що ми вважаємо провалом і дурістю, давно стало нормою! Ми бачимо результат монополії на владу, що перетворює своє відтворення в самоціль, і негативний відбір еліти за принципом лояльності. Коротше, дуелянт як керівник силового відомства і "туристи"-отруйники - це російська нормальність. Це логіка і неминучість!

А тому стогони про кризу влади - безпідставні. Росія проскочила стадію кризи. Криза - природний хід розвитку, який змушує суспільство шукати нові рішення і тих, хто їх буде здійснювати. Якщо цього не відбувається, суспільство разом зі своїми надбудовами починає гнити. У цій смердючій консистенції ми сьогодні і знаходимося. Гниття перешкоджає обвалу: те, що гниє, не може обвалитися. Але одночасно гниття не дозволяє країні знайти сили для змін.

Правлячий клас ніби може заспокоїтися, адже система так-сяк шкандибає. Масових протестів немає. А ті, які трапляються, можна проігнорувати або зім'яти. Благо, для цього підготовлені і спецсредства - "Щит", "Шторм", "Стена" тощо. Тим часом, справа набуває серйозний для Росії оборот. Влада, прагнучи забезпечити свою нескінченність, руйнує державу. Це вже інший розклад. Ми дійшли до точки, коли правлячий клас розгойдує опори державності, знищуючи і гарантії свого виживання.

Віддаючи насильство на аутсорсинг волонтерам-опричникам, влада позбавляє державу її найважливішої ознаки - монополії на насильство. Зробивши Росію світовим страховиськом, влада підриває міжнародний статус держави і зовнішнє середовище її існування. Відмовляючись від стратегічного цілепокладання на користь тактичних маневрів, влада позбавляє державу можливості до прогресу. Роблячи державу знаряддям кланового панування, влада розгойдує стабільність - адже суспільство змушене захищати свої інтереси "через вулицю".

Нарешті, руйнуючи інститути і роблячи правила гри відносними (можна так, а можна і так), влада вкидає країну в стан свавілля. Коли починається свавілля, ні у кого не може бути від нього порятунку.

Невже ці хлопці в Кремлі не розуміють, чим все закінчиться? Мабуть, розуміють. Але вже не можуть зупинитися.

У 1991 році самодержавство вижило, викинувши в брухт радянську державу. Сьогодні самодержавство намагається вижити, перетворюючи в фанеру пост-радянську державу під пісню про державність.

Оригінал