Момент істини для СБУ. Як будується і руйнується довіра

Це нова якість?

Щоб звернути на себе увагу — достатньо епатажного вчинку. Чим вчинок епатажніший, тим більше звернуть увагу. Такий крок добре працює, якщо вже є нова якість, але вона ще невідома людям.

В Україні таку "тиху появу" нової якості, коли нова система вже працювала, а суспільство все ще не було її свідоме, я можу пригадати на прикладі ЗНО. Або з Центрами надання адміністративних послуг. Чи денними швидкісними потягами. Більше людей скорше усвідомлюють нову якісну зміну, якщо є позитивні інформаційні приводи, що її підкреслюють.

Але цього недостатньо. Українське суспільство — це суспільство низької базової довіри. ХХ століття ті, хто не довіряв ближньому, пережили набагато в більших кількостях, ніж ті, хто довіряв. Тому, щоб змінити недовіру за замовчуванням на довіру потрібна сталість нової якості.

Довіра до ЗНО існуватиме стільки, скільки воно залишатиметься професійним і некорумпованим. ЦНАПи мусять стати новим стандартом якості адмінпослуг. "Хюндаї" мусять не замерзати взимку, а влітку бажано, щоб хоч час від часу мили туалети.

Сталість забезпечується не тільки правилами. Громадяни переважно не відчувають власності на правила в яких живуть, і не завжди розуміють механізми підзвітності (інакші, ніж Майдан, наприклад), тому й правила на загал слабкі та неспроможні. Правила самі потребують постійного і неухильного нагляду, інакше починають занепадати під тиском зручності сторін чи інтересів. А постійний і неухильний нагляд - це дорого і складно, бо також звідкись ще треба взяти таких українців, які нагляд трактуватимуть як обов'язок перед місією правил, а не як владу над контрольованими.

Тому нові правила повинні отримати поведінковий автопілот у вигляді нової культури. Наприклад, працівник першої лінії у сервісі має бути доброзичливим до клієнта не у рідкісні моменти своєї внутрішньої гармонії, а у кожній професійній взаємодії. Слабкі правила не дадуть ефекту навіть якщо у нашому прикладі доброзичливість вичавлювати під примусом, а отже доведеться включати ціннісний критерій підбору персоналу: на першій лінії сервісу мають бути не ті, у кого, скажімо, ефектні зовнішні дані, а ті, хто любить людей. У культурі важлива постійність і винятки можуть дуже швидко стати можливістю відкату назад. Це не означає неважливості компетенцій. Це означає, що не компетенціями єдиними.

Зміни в культурі означають, що на тривалий час трансформації немає дрібниць. Декларація цінностей і щоденне слідування цим цінностям, підбір людей, усвідомлення місії, стандарти взаємодії, всепроникність змін, підпорядкованість новим нормам всіх без винятку, а лідерів у першу чергу - це тільки частина переліку, який супроводжує появу нової якості.

Чи це зміни, які непомітно для суспільства розгорталися в безпековому секторі держави?

Привернули увагу дуже добре. Здивували і вразили краще, ніж можна би було собі уявити. Нема в Україні теми делікатнішої, чутливішої і важливішої, ніж захист людського життя. Уся увага тепер прикута до того, щоб побачити ту нову якість безпекових інститутів і категоризувати її: або у початок постійності, або у хоч позитивну, але випадковість, а отже повертаємося до старого скептичного погляду. Тільки тепер буде складніше вразити.

Якщо це нова постійність - це гігантський крок вперед. Роки досліджень показують, яку критичну роль відіграють безпекові чинники в спроможності українців сформувати нову європейську якість свого життя. Більше людиноцентричності, більше гідності, більше захищеності - і побічним ефектом стане зменшення корупції, ефективніша економіка, прискорення суспільного розвитку.

Але якщо це просто трюк політтехнологів, то мусимо начуватися. Бо брак безпеки в країні відчуває не тільки журналіст Аркадій Бабченко. Чи його колега Олексій Бобровніков, який розслідував зловживання в СБУ аж доки не мусив минулого року отримувати притулок в ЄС. Коли будь-хто з невідомим ім'ям буде захищеним? Якщо це трюк, то відчуженість держави від громадян незабаром стане ще вищою, а вся Україна - ще крихкішою і вразливішою.

Зараз не час давати оцінки. Маємо наступні кілька місяців спостерігати. Якщо треба - допомагати. І робити висновки. А момент істини настав не для тих, хто з чужої волі передчасно написав некрологи, а настане для тих, хто несе чи прагне нести відповідальність за безпекову політику країни.

Оригінал