Як санкції руйнують російські духовні скрепи

Близькість до Путіна стає офіційною чорною міткою

Санкції проти кремлівського режиму, викликані насамперед його агресією проти України, діють вже майже чотири роки. Російська сировинна клептономіка стагнує з 2010 року і не здатна на жоден творчий розвиток. Санкції, що обмежують доступ до зовнішнього фінансування і західних технологій, посилюють цей стан. Колапс російської економіки може тепер настати швидше. Скажімо, не через 6 років, а через 3.

Теоретично – це неприємно, але ніяк не впливає на поведінку кремлівської верхівки. Тим більше, що кремлівська пропаганда до останнього часу блискуче справлялася із санкціями, цілодобово конвертуючи їх в теленаркотик національної гордості, зарозумілості та "побєдобєсія" - бездуховний Захід марно намагається принизити і зупинити Велику Росію, яка нестримно встає з колін. Причому правляча верхівка, яка породжує це пійло для годування мас, сама ж найбільш жадібно його і споживає, заглушаючи болісний комплекс неповноцінності, - пише Андрій Піонтковський для "Радіо Свобода".

Але в гібридній інформаційній війні за розум і серце російських громадян, відбулося "чудо на Потомаку" (річка на сході США, - ред.). Вкотре правим виявився Уїнстон Черчілль, який говорив, що американці обов'язково знайдуть правильне рішення, попередньо випробувавши всі інші. Зваживши, нарешті, заклики російської опозиції боротися із відмиванням кримінальних російських грошей на території Штатів, 6 квітня Міністерство фінансів США заморозило активи 24 представників путінської "еліти".

Чудо полягає в тому, що ось уже три тижні кремлівська пропаганда не може вибрати "правильного" тону для освітлення цих санкцій, а навпаки, перебуваючи в стані цугцвангу, здійснює політичні та психологічні помилки.

Санкції, та навіть не санкції, а рутинне застосування давно існуючого американського законодавства, завдали відчутного удару по найуразливішій конструкції путінської системи влади. Духовні скрепи, що цементують російський соціум, включають два обов'язкові постулати віри: є олігархи, які пограбували країну і є національний лідер, який невпинно бореться з ними і їхніми західними покровителями. У цьому крихкому когнітивному дисонансі країна і живе всі 18 років.

Тепер розберемо, як ці скрепи сьогодні послідовно руйнує сам Кремль. Перша його спонтанна реакція на них:

- обурення з приводу грубого нехтування священного права приватної власності капітанів російського бізнесу, що забезпечують десятки тисяч робочих місць простим американцям;

- внесення в Думу РФ закону про контрсанкції проти США;

- заяви високих чиновників про готовність відшкодувати з російського бюджету фінансові втрати 24 розіпнутих в США олігархічних хлопчиків.

Але ці люди далекі від народу і живуть, не відчуваючи під собою країни. Вони посягнули відразу на обидві сакральні скрепи крихкої національної згоди. Бізнесмени і чиновники, які пограбували свій народ і відмивають в США 1 трлн доларів, ніколи не стануть для цього народу капітанами російського бізнесу.

Під загрозою опинилася і друга скрепа - безмежна віра в батька нації, непримиренного борця з корупціонерами. Якщо МЗС, Дума, Уряд захищають олігархів, які пограбували народ, то чому мовчить Володимир Володимирович?! Де Путін?

Путін досі мовчить з цього приводу, що для нього характерно в складних ситуаціях. Але вже 8 квітня двоє вищих правоохоронних чиновників, генеральний прокурор РФ Юрій Чайка та голова Слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін, запропонували радикально інший погляд на дії США і аналогічні плани британської влади щодо приватних російських активів, які перебувають в юрисдикції Великобританії. 24 капітани російського бізнесу (за версією МЗС і Думи) перетворилися у Чайки-Бастрикіна в 24 злочинців: "Люди отримують величезні обсяги блага і везуть в США, Великобританію. Ну хоч би там заарештували їхні рахунки і відправили сюди. Розстрілу немає, і слава Богу".

Цю нову концепцію доброзичливіше зустріли в соцмережах, але і вона має свої фатальні для політичної стабільності режиму слабкості. Перш за все, це знову стосується фігури нашого головного непримиренного борця з корупцією. Всі 24 злочинці - люди, близькі до Путіна, а 4 з них фактично члени його сім'ї: зять (або колишній зять) Кирило Шамалов, особистий охоронець з 25-річним стажем генерал армії Віктор Золотов, син друга дитинства і найближчого партнера Аркадія Ротенберга і, нарешті, найголовніший особистий гаманець Путіна, номінальний власник "Сургутнафтогазу" Володимир Богданов.

Крім того, справедливо назвавши злочинцями першу партію шахраїв, упаковану американцями, Чайка і Бастрикін тим самим авансом оголошують злочинною всю російську політичну верхівку.

Отже, нові санкції вперше викликали в Кремлі розгубленість, сум'яття і навіть розкол. Були висунуті дві діаметрально протилежні концепції ставлення до них, обидві руйнівні для ключових ідеологем режиму. Що, мабуть, в Москві зрозуміли, тому тему санкцій 6 квітня і реакцію на них було сором'язливо приглушено.

Далі були речі ще дивніші. З Думи відкликали урядовий законопроект про контрсанкції. Припинили будь-які розмови про компенсації постраждалим капітанам російського бізнесу. На телешоу був різко знижений рівень антиамериканської істерії. Про Дональда Трампа, ймовірно, було дано вказівку говорити виключно в позитивному ключі. Його лист до російського посольства від 15 квітня про відмову від подальших санкцій в найближчому майбутньому, викликав у Москві новий вибух трампнашизму.

Після шоку 6 квітня, на який російська клептократия не знайшла відповіді, вона раптом побачила світло в кінці тунелю. Пацани живуть тепер в очікуванні стрілки, на якій Трамп і Путін перетруть тему санкцій.

Трамп, звичайно, намагатиметься гальмувати санкції, як він це зробив 15 квітня. Але він не зможе протистояти одностайній думці американського політичного істеблішменту, тим більше, не зможе протистояти ентузіазму переважної більшості російського суспільства. Саме так! Вражаючий і парадоксальний ефект санкцій від 6 квітня (заморожування зарубіжних активів російської верхівки) полягає в тому, що їх гаряче схвалює переважна більшість російського суспільства.

Меседж з Вашингтона від 6 квітня виявився дуже ефективним і грамотним. Він ламає стереотипи, що склалися: "Ми не протистоїмо Росії і російському народу. У нас конфлікт з російською клептократією, яка пограбувала свій народ і відмивала величезні кошти на нашій території. Mаємо намір заморозити рахунки і вклади корумпованих бізнесменів і чиновників і, в потрібний час, повернути російському народу його надбання".

По правлячій верхівці наносять нищівний фінансовий удар - запускають процес конфіскації вкраденого ними 1 трлн доларів. Єдина перспектива, яка у них залишається на Заході, - ковтати пил в американських (і британських) судах. Руйнується соціальний контракт кремлівської мафії - лояльність хрещеного батька в обмін на його гарантії безпеки зарубіжних активів. Які там гарантії, коли близькість до Путіна стає на Заході, навпаки, офіційною чорною міткою?

Що далі? Тепер, коли ефективна стратегія знайдена, владі США і Великобританії залишається тільки послідовно виконувати вимоги свого власного законодавства, представляючи нові порції інформації про високопосадовців грабіжників. Повертаючи, якщо хочете, свій борг російському суспільству. Захід занадто довго співпрацював з кремлівською клептократією, надаючи їй можливості відмивати у себе награбовані в Росії кошти.

P.S. А ось уже і кремлівський зовнішньополітичний інтелектуал Федір Лук'янов мудро і прозорливо зауважив: "Незмінюваність стає фактором ризику, а не стабільності. І це не тільки Вірменії стосується". Що санкції життєдайні роблять!

Copyright © 2018 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода