Новий закон і старі проблеми адвокатури
"Адвокатов надо брать в ежовые рукавицы и ставить в осадное положение, ибо эта интеллигентская сволочь часто паскудничает. Заранее им объявлять: если ты, сукин сын, позволишь себе хоть самомалейшее ...", - В. Ленін у листі до Е. Стасової і товаришів в Московській в'язниці, 1905 рік.
Фраза, наведена вище, вирвана з історичного контексту, однак, відображає ставлення держави до адвокатури в Україні сьогодні.
В Україні прийнято та підписано закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Скоро не лише адвокати, а все суспільство заживе за новим порядком.
Українці повинні зрозуміти, що адвокати мають бути вільними у виконанні своїх професійних функцій, без жодного втручання чи зовнішнього тиску. Інтереси тих, кого адвокат захищає, вимагають, щоб було виключено будь-яке втручання, посягання на незалежність адвокатів чи адвокатську таємницю. Адвокатам має бути гарантовано відповідний спектр прав та гарантій.
По суті, адвокат в Україні, захищаючи права людей, стає ворогом для всіх чиновників, оскільки вони захищають свої корпоративні інтереси.
Суспільство ж ще не готове до відстоювання паритетності адвокатури і державного примусу, а серед парламентаріїв настільки низький відсоток справжніх фахових юристів і адвокатів, що вони, навіть, не можуть осягнути необхідність такої паритетності.
По-перше, юристами, "заслуженими", кандидатами і докторами більшість з них стали вже будучи депутатами, що, відверто, з точки зору професіоналізму "не рахується". По-друге, вседозволеність та корупція просто-напросто роблять таку паритетність зайвою для них.
Тому апелювання до Рекомендації (2000) 21 Комітету Міністрів Ради Європи країнам-членам щодо свободи здійснення професії адвоката від 25 травня 2000 р., чи Основних Принципів про роль юристів (прийнятих Восьмим Конгресом ООН по Запобіганню злочинам та ставленню до правопорушників, 1990 р.) є поза межами їх сприйняття.
Проект закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" готувався Адміністрацією Президента. Стосовно цього проекту ще в жовтні минулого року було дано висновок Венеціанської комісії. Висновок стосується відповідності проекту Європейській конвенції з прав людини та Протоколам до неї, практики Європейського Суду з прав людини, і Загальному кодексу правил для адвокатів країн Європи, затвердженому CCBE (або Радою Адвокатських асоціацій та Правничих спілок Європи).
В цілому, закон залишає нерівність прокуратури та адвокатури. Свавілля чиновників з усіх гілок влади щодо українців не матиме перепон у вигляді незалежного та гарантованого інституту адвокатури як моделі реального захисника прав і свобод кожного. Щодо висновку, то експерти вважають, що закон виписано "надказуїстично", - словами Комісії, він є невиправдано "довгим", з натяком на "всеосяжність", "жорстким", що "нехтує" людський фактор. Замість того, щоб адвокатура самостійно вирішувала свої питання, більшість з них врегульовано Парламентом, це робить закон "надрегулятивним" та "гіперрегулятивним", що уповільнює, якщо не унеможливлює внесення до нього змін. Венеціанська комісія неодноразово наголошувала, що юридична професія потребує автономії регулювання та управління. Адвокати краще розуміють, а отже можуть краще оцінити своїх колег за будь-які державні структури. Саморегулювання щонайменше з 15 століття є частиною правничих традицій Європи та стало частиною неписаної професійної конституції адвокатів.
Законом обмежено форми здійснення адвокатської діяльності до індивідуальної, адвокатського бюро та об'єднання. Норми про стажування майбутніх адвокатів не передбачають оцінки достатності приділеного часу, та, взагалі, наявності місця для практики в офісі адвоката чи адвокатського об'єднання. Не зазначено також, хто оплатить роботу стажиста - керівник стажування чи держава. Закон про адвокатуру та адвокатську діяльність будучи таким казуїстичним, ще й має прогалини. Не передбачено компенсації адвокату в разі його виходу з об'єднання. Відсутні положення щодо регламентації ситуації, коли всі учасники об'єднання припинили чи зупинили адвокатську діяльність, або що відбувається в разі смерті учасника. Серед переліку видів адвокатської діяльності не зазначено: медіацію та різні види фідуціарної діяльності.
Досконалим закон не назвеш. Якщо незахищений адвокат, то що буде з тими, кого він захищає?
Українці мають розуміти, що в будь-якому незалежному та демократичному суспільстві, яке ґрунтується на верховенстві права, адвокати відіграють ключову роль. Обернено-пропорційну залежність ми можемо спостерігати сьогодні.
P.S.
У пункті 11. хі. Висновку № 190 (1995) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо заявки України на вступ до Ради Європи від 26 вересня 1995 року з посиланням на лист Президента України, Голови Парламенту та Прем'єр-міністра щодо прохання України про надання їй членства від 27 червня 1995 року було встановлено зобов'язання України щодо того, що статус правничої професії буде захищено законом та буде засновано професійну асоціацію адвокатів.
