На концерт міліції не принесли квітів

 

6 грудня о 17.20 до клубу села Лука-Мелешківська Вінницького району сходяться люди. Безкоштовний концерт дає духовий оркестр УМВС області.

— Оце віє! — в хол заходить 54-річна Тетяна Булана, з пальта обтрушує сніг. Прийшла з 13-річним онуком Богданом. Ідуть до зали на півтисячі місць, там уже є десяток людей.

— О, Валентина Іванівна, ви вже тут. Прямо після школи прийшли? Додому у вечірнє плаття не заходили перевдягатися? — каже Булана до 52-річної Валентини Репяги.

— Да, по-робочому, — відповідає та.

— Ну, і я сьогодні без пісцової шуби, — сміється Тетяна Булана. — Бо її в мене нема. Може, колись в лотерею виграю.

Зал пофарбований у світло-зелений. По стінах розвішані фотографії з концертів. Сцену прикрасили штучними квітами. Сходяться ще 12 глядачів. Ніхто не роздягається. Приміщення не встигли прогріти. Усередині +12°С.

За 10 хв. починається концерт. Четверо співаків виконують українські народні та естрадні пісні.

— Давайте трошки потанцюємо, — вокалістка Ольга Плакедюк у легкій бордовій сукні  починає співати "Била мене мати" у сучасній обробці. Ніхто з присутніх танцювати не підводиться.

— У наших людей політика така — краще сидіти в теплій кімнаті перед широким екраном телевізора, ніж у холодному залі, — зітхає директор будинку культури 25-річний Дмитро Клівинський. — Мені стидно за наших жителів і за керівництво села, яке тоже не з'явилося. У них свої важливіші справи.

Розповідає, що про можливість організувати концерт у селі дізнався від колеги із села Сосонка.

— Віктор мені каже, хочеш, і до вас приїдуть. Керівник оркестру мій знайомий, — розповідає. — Люди приїхали, а ми не зібралися толком. Ніхто й квіточки не приніс. Підрахував, нас стільки ж, як тих міліціонерів, що грають. Рівно по 22 людини. Виходить, ми один на один із міліцією.

— Аби нас було більше, може, й затанцювали б для сугрєву. Або коньячку по п'ятдесять випили, — шепоче жінка у чорній куртці.

За 1,5 год. концерт завершується. Глядачі розходяться, кілька жінок залишаються. Зсувають у холі столи, накривають їх скатертинами. Для музикантів приготували вечерю. Зварили картоплю з підливою, зробили канапки з ковбасою, підігріли чай та каву.

— Та в цьому залі ще не холодно, — барабанщик оркестру 52-річний Володимир Сироєжко підкурює на вулиці сигарету. — Бувало й хуже. Коли зовсім не отоплювався зал. Ми відкривали двері на вулицю, щоб було тепліше в клубі. Рома, де це ми відкривали? А, в Сосонці. Кожного тижня у якесь село їдемо з концертом. Публіка всігда довольна.

Через сильний вітер зникає електрика.

— Конєц свєта настав, — сміються музиканти, що розбирають апаратуру в залі. — Добре, що на середині концерту не виключили. А зібрати можна і підсвічуючи фонариком.

Світло вмикають за 15 хв.

— Давайте, бабуся, я вас навчу в більярд грати, — Тетяну Булану онук тягне до більярдного столу у холі. — Оце беріть кій, і по шарам пуляйте.

Жінка цілить по кулях, тицяючи навмання однією рукою. Забити в лузу не виходить з кількох спроб.

— Ой, відчепися, — відмахується. — Пішли, ще 20 хвилин до дому плентатися.

Після 20 грудня міліцейський оркестр гратиме у селі Якушинці Вінницького району.

×