До мене в квартиру прийшов "електричний гаплик". Благенька проводка відмовилася витримувати напругу. У передпокої, на кухні та в ванній зникло світло, а електричний чайник намертво прикипів "вилкою" до розетки. Довелося викликати електрика з ЖЕКу.
Взаємні непорозуміння з ЖЕКом почалися вісім років тому, коли я необачно спробувала оформити субсидію на комунальні послуги. До ЖЕКу прийшла в солом"яному капелюсі. Це була помилка. Тітонька з відділу субсидій спілкувалася зі мною коротко, сильно й страшно.
— То в тебе на шляпку гроші є, а на квартплату — нє?! – обурено запитала вона й у субсидії відмовила.
Тепер той бриль висить у передпокої на лампочці замість абажура. Зауваживши таке ноу-хау, змучений спекою електрик вирішив, що моя проводка не заслуговує на фахове втручання. Та побачивши купюру, якою я помахала перед ним, трохи подобрішав і взявся до роботи. Коли світло повернулося в дім, я вирішила, що він заслуговує на пляшку пива.
Я вирішила, що електрик заслуговує на пляшку пива
Вона додала професійної наснаги, й чоловік вирішив полагодити ще й чайник. Виколупав з розетки "вилку", очистив її ножичком від електричного накипу. Однак підключати чайник до обгорілої розетки було небезпечно, а до другої шнур не діставав.
— О! – радісно вигукнув електрик. – У вас же повно книжок. Підставляйте під чайник.
— Ні, – кажу, – я краще каструлю підставлю.
— Вам видніше, — промовив він. — Чайник — дєло стабільне. Під нього тре ставити те, що менше нужне в хазяйстві.
Виходячи з квартири, електрик скрушно хитнув головою на імпровізований абажур з солом"яним капелюхом:
— А люстру все-таки поміняйте...
1 
1
Коментарі
4