Відомо, що вісцелярне ожиріння, обумовлене скупченнями жирової тканини навколо внутрішніх органів, пов"язане з високим ризиком розвитку діабету і інших небезпечних патологій. В той же час до останнього часу було неясно, чи обумовлена ця закономірність анатомічним положенням жирових відкладень, чи специфічними властивостями жирової тканини.
В ході експерименту, звіт про який опублікований в журналі CellMetabolism, гарвардські дослідники поміняли місцями підшкірний і вісцелярний жир у лабораторних мишей. Миші, яким підшкірний жир пересаджувався до органів черевної порожнини, були значно здоровіші за своїх побратимів, і відрізнялися хорошим обміном речовин, низькою масою тіла і зниженими рівнями глюкози і інсуліну в крові. Пересадка вісцелярного жиру до внутрішніх органів або в підшкірну жирову клітковину до такого ефекту не приводила.
Результати експерименту свідчать про те, що підшкірний жир, на відміну від вісцелярного, може робити благотворний вплив на обмін речовин, і визначальну роль при цьому грає не розташування жирової тканини, а її специфічні властивості, відзначає провідний автор дослідження Рональд Кан.
Раніше проведені спостереження показують, що видалення підшкірного жиру - ліпосакція - не приводить до поліпшення стану пацієнтів з метаболічним синдромом. З іншого боку, деякі дані указують на те, що підвищений об"єм підшкірних жирових відкладень у пацієнтів з ожирінням статистичним пов"язаний із зниженим ризиком розвитку цукрового діабету, в порівнянні з хворими з абдомінальним ожирінням.
На думку Кана, захисна функція підшкірного жиру може бути пов"язана з підвищеним виробленням клітками цього типу жирової тканини гормонів адіпокинів. Не виключено, вважає дослідник, що в майбутньому цей благотворний ефект вдасться відтворити за допомогою ліків, повідомляє Лента.ру.
6 
35413
Коментарі