— Який там вже сон. Живу на одних успокоїтєльних. Цілу ніч у хаті свєт горить. Жду, може, Свєта прийде, — каже 46-річна Валентина Миколаєнко із села Попівка Миргородського району на Полтавщині. Третій тиждень шукає доньку 27-річну Світлану Шаповал з онуком 7-річним Олегом. Ті зникли 14 листопада, коли повертались у Полтаву.
— Того дня Свєта приїжджала до мене по гроші. Бо треба було срочно заплатити за комунальні, — згадує Валентина Миколаївна. — Приїхала в Миргород. На вокзалі зловила таксиста на "копійці". Зо мною поговорила з півгодини, внучок розказав за школу. Що оцінку хорошу получив. Потім каже: "Буду бігти, бо таксист візьме за перестой". Я вийшла надвір, провела їх, бачила таксиста. Чоловік, років за 50, без шапки. Десь, у дев'ять вечора Свєта подзвонила востаннє. Каже: я в Миргороді на вокзалі, жду поїзда на Полтаву. Як доїду — подзвоню. І все, більше її не чула. Три дні дзвонила-дзвонила, на четвертий пішла в міліцію.
Валентина Миколаївна живе у Попівці з молодшою донькою 25-річною Людмилою. Заробляє тим, що доглядає немічних людей. Із чоловіком Василем розлучилась, він мешкає окремо. Старша донька з чоловіком і сином живуть у Полтаві.
— Думала, може на вокзалі її хтось бачив, — плаче жінка. — Взяла Свєтине фото, ходила в тому районі, розпитувала. Була у ворожок. Говорять, донька з онуком закриті в якомусь приміщенні, їх не пускають. Казали, що мала вернутися додому за три дні.
Валентина Миколаєнко показує місце, де востаннє бачила доньку й онука. Це за кількадесят метрів від її хати.
— Ще люди в селі байдужі, — зітхає. — Кажуть, що я сама її десь сховала. Або що Свєта до любовніка втекла. Да, в неї були ухажори, бо з чоловіком останнім часом не ладили. Але до чужої людини дитину не тягала б.
Світлана Шаповал перебралася з Попівки в Полтаву вісім років тому, одразу після весілля. Продавала дитячий одяг на ринку. Чоловік 38-річний Олексій їздить на заробітки в Росію, робить євроремонти. Додому приїжджає кілька разів на рік, востаннє був у травні.
У Попівці не вірять, що Світлану Шаповал викрали.
— Свєта ще та жінка, авантюрна, — каже сільський голова 49-річний Олексій Шпак. — Влітку вона їздила в Росію до чоловіка. Чогось вернулася швидко. Кажуть, він там найшов нову жінку.
— Ой, послав же нам бог невісточку, — махає рукою 55-річний Іван Шаповал, рідний брат Олексія. Пополудні 25 листопада під'їжджає велосипедом до сільської ради. — Льошка крутиться, присилає їй гроші. А вона купляла шмотки, одівалась, як хотіла. Останній раз прислав їй 9 тисяч гривень. Якщо чесно, я веду своє разслєдованіє. Взнав, що Свєта мала любовніка. Ще набралась якихось кредитів, боргів. Її поручителям постійно дзвонять колектори. І по людях ходила, просила. В нас позичила півтори тисячі — і з кінцями. На другий день після зникнення мої знайомі бачили її на вокзалі в Миргороді. Сідала на київський поїзд.
На стовпах центрального автовокзалу Миргорода розклеєні оголошення про розшук Світлани Шаповал із сином. Перед входом юрбляться таксисти.
— Міліціонери розпитували за цю жінку з дитиною. З нас її ніхто не бачив. А того мужика на "копійці" пам'ятаємо. Але не знаємо його, після того більше не бачили, — кажуть водії.
2 
35413
Коментарі