— Вася нахвалитися нею не міг: Русланочка така добра, Русланочка така красіва. А ми зразу побачили, що ніяка вона не добра і не красіва. Така мощна бабеца, тільки горілку пила й курила. Як нап'ється, починає кричать: "Я за Донецкую народную республику, за Новороссию". То якого ти звідти приїхала до нас? — плаче 59-річна Ганна Курбатова з села Миньківці Славутського району на Хмельниччині. 14 січня її сина 31-річного Василя зарізала співмешканка Руслана Фоміна, 32 роки.
Василь Чмильов працював у Києві різноробом. У вересні познайомився з переселенкою Русланою Фоміною з Донецька. 26 грудня привіз її познайомити з батьками. Відсвяткували Новий рік і Різдво. Жили у родичів.
— Вася на весну хотів вертатися в село, жити з тою Русланою, — розповідає мати. — Каже, куплю курчат, візьму порося, весною засадимо города.
14 січня Руслана зникла.
— Я дзвонила Васі, хотіла з святом привітати, — згадує 39-річна Валентина Леонець, сестра загиблого. — Руслана каже: "Він ше спить". А він уже був мертвий. Тут курку зарізати не можеш, а вона брата зарізала. Сєпаратістка-алкоголічка!
— Вранці вона побігла за село, сіла на таксі, — згадує чоловік Валентини Юрій Леонець, 40 років. — Я ще й не поняв, куди це вона зібралася. Думаю, зайду Васька привітаю. Заходжу, а він уже холодний. Стільки крові було, що паласи не могли впитати.
Жінка доїхала на таксі до райцентру. Звідти виїхала маршруткою до столиці.
— Про підозрювану не було відомо практично нічого. Тільки те, що її звуть Руслана і вона з Донецька, — розказує 35-річний Андрій Фурманчук з обласної міліції. — Ми вийшли на таксиста, вияснили, що він посадив жінку на маршрутку. Зв'язалися з водієм маршрутки. На посту ДАІ у Радомишльському районі Житомирської області автобус зупинили, даїшники зняли її. Вона все водичку попивала — сушило.
У сумці Руслани міліціонери знайшли ніж і закривавлені капці. Зараз вона в Славутському ізоляторі тимчасового тримання.
— Я не хотела его убивать, — каже 32-річна Руслана Фоміна. Говорить рівним тоном. Без емоцій. — Но он меня постоянно унижал, угрожал убить. А в то утро под руки мне попался нож. Я его ударила два раза. Скорую не вызвала, потому что сильно испугалась.
У жінки в Донецьку залишилися мати й 7-річна донька. У Василя — матір, три сестри і брат 21-річний Микола.
— Вона нам зразу не понравилася. Але ми не хотіли брата обіжати, ставилися, як до рідної, — говорить 35-річна Людмила Паршина, сестра Василя. — Раз заходжу до них, а вона травку курить. За весь час у нас ні дня тверезою не була: то пиво, то горілка, то коньяк, і сігарети шмалить.
7 
35413
Коментарі