"Знайомі хлопці казали: будеш, як мужик!"

В університеті була пара з фізкультури. Усіх запрошували відвідувати секції, серед яких був пауерліфтинг. Не знала, що на мене чекає, просто вирішила спробувати. Після першої крепатури було боляче, навіть задумалася: навіщо це треба? Зіграло роль навчання. Я вступала на контракт на IT-спеціаліста. Аби перевестися на бюджет, мала займатися у якійсь секції або у КВН. Це додає бали на сесії. КВН та пауерліфтинг певний час суміщала, але зупинилася на спорті.

У грудні 2014-го на обласному рівні. На той момент я займалася лише три місяці. Посіла перше місце в категорії "дівчата". У березні вже виступала на Всеукраїнському чемпіонаті, де теж отримала золото.
На третьому курсі в Данії були перші міжнародні змагання з класичного пауерліфтингу. Посіла друге місце. Підготовка тривала півроку, довелося взяти перерву в навчанні — перейшла на індивідуальний графік.

Тренування відбувалися 4 рази на тиждень. Щоразу по 4 години. Зранку їхала із Сем'янівки на пари, після них до вечора - у залі. Щодо харчування, то збільшила кількість білків, загалом не змінювала радикально свій раціон.

Моя тренерка — Оксана Гордієнко, раніше змагалася на світовому рівні. Жодне моє тренування не пропускає, пише індивідуальні програми. Розуміє і по-жіночому: коли немає настрою, намагається відволікти або покращити його.
Поганий настрій буває часто, але пропускати тренування через це не буду. Переборюю себе.

Наприклад, на перших тренуваннях дуже тягнуло м'язи. Також важко було без техніки: я не вміла виконувати половину із вправ, могла пошкодити плече чи руку, якщо неправильно піднімала вагу. Зараз навчилася відчувати своє тіло — розумію, коли треба закінчити вправу, аби не травмуватися.

Коли займалася в рамках секції, то це не було проблемою. Тренування проходило під час пари на фізкультурі, двічі на тиждень. З другого семестру першого курсу я почала відвідувати тренажерний зал.
Мама хвилювалася, аби я не закинула навчання і не перейшла повністю на спорт. Але я довчилася, на останньому курсі мала індивідуальний графік. Бакалаврат закінчила з двома трійками з історії, тепер на магістратурі. Мама задоволена.

Мама хвилюється, але підтримує. Друзі і хлопець теж. Але від знайомих хлопців чула: "Ти будеш, як чоловік!", "Фу, жах". Якби вони хоча б раз побували на бенкеті, де збираються спортсменки після виступу, то змінили б свою думку. Дівчата приходять на підборах, із зачісками, у гарних сукнях, спортивні і підкачані. Дуже жіночно виглядають.

Як мінімум рік ще буду займатися. Далі питання в категорії. Цей рік у мене останній "юніорський". Наступний етап — категорія "жінки". Там конкуренція набагато вища. А це дуже сильні жінки, віком до 40 років, із великим стажем. Необхідно набрати вагу, мінімум до 47 кілограмів. І це має бути не просто жирок, а м'язи. Тобто я маю бути не просто важчою, а сильнішою.